41. Глобалізм і національна економіка: інтеграція і протисто­яння.

Глобалізація - процес посилення взаємозв’язку нац ек-к країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні св ринку товарів і послуг, фінансів; стан-ні глоб інф-го простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за нац кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнар відносин і внутрішньопол життя народів нових і універсальних ліберально-демокр цінностей тощо. Глоб-я - процес зростаючого впливу на соц дійсність окремих країн з боку різноманітних факторів міжнар рівня: ек та пол зв’язків, культ та інформ обмінів тощо. Глобалізація має як позитивні наслідки, так і негативні.

Глобалізм розглядається сьогодні як система абсолютної економічної і політичної влади глобальної еліти та її транснаціональних корпорацій (ТНК), які вийшли з-під контролю націй-держав свого походження і базування та оперують фінансовими потоками більшими ніж сукупний бюджет десятків країн.

Позитиви глобалізму:

--можливість глобального регулювання екологічної ситуції на планеті,

--убезпечення людства від глобальних загроз різного характеру, які непереборні для кожної окремо взятої держави і навіть наддержави (скажімо, планетарні катастрофи),

--світова координація боротьби зі СНІД, наркоманією, тероризмом тощо.

--можливість “підтягнути” в економічному плані відсталі країни до рівня просунутих, Щоправда вирівнювання економічного розвитку - це тільки задекларований “позитив”, у дійсності спостерігається збільшення економічної прірви між країнами внаслідок глобалізації.

Негативи глобалізму:

1. збільшення розриву в рівнях економічного і соціального розвитку між економічно розвинутими країнами

2. зростання безробіття, бідності, безпритульності, а також техногенне перевантаження і деґрадація довкілля в бідних країнах

3. економічне і політичне послаблення національних держав, пригнічення внутрішніх національних ринків, національних економік, що веде до практичного усунення націй-держав з конкурентного середовища

4. зростання рівня тіньової економіки, її розростання до рівня глобально-світової і вихід з-під контролю націй-держав. Загальна криміналізація економічної діяльності, зростання корупції

5. конфлікт між вимогами глобалізації та соціально-культурними і економічними традиціями націй-держав (наприклад, глобальна еліта вимагає від України вільного продажу землі іноземцям, що протиприродно для господаря-українця).

42. Країни як суб’єкти і об’єкти глобальних економічних стратегій домінуючих країн.

Структура світової економіки стає складнішою. Її суб'єктами виступають вже не тільки окремі держави і їх фірми, але і їх інтеграційні угрупування з своїми наднаціональними структурами. Суб’єкти МЕВ-це учасники міжнародних економічних явищ і процесів, котрі здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів.

Причини розвитку країн згідно стратегій домінуючих країн:

По-перше, в сусп-екон плані розвиток госп-в домінуючих країн базується на капіталістичному способі вир-ва і, незважаючи на еволюцію форм власності, приватна я форма була і залишається провідною (насамперед акціонерною). Тов відносини, які поширюються на всі фактори вир-ва, стають всеосяжними і юридичне рівно­правними тов-грош відносинами між власниками засо­бів вир-ва і найманими працівниками. Врешті-решт на су­часному етапі нац госп-ва пром розвинутих країн функціонують як ринкові економіки.

По-друге, пром розвинуті країни характ ви­соким рівнем екон розвитку. Реалізація визначальної ме­ти вир-ва в умовах конкуренції - отримання прибутку - спонукає до введення нової техніки та підвищення прод праці, що у свою чергу веде до здешевлення продукції, роз­ширення ринків збуту, стимулює зростання вир-ва та еко­номіки в цілому. Порівняння продуктивності праці у пром розвинутих країнах та в країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою вказує на величезне відставання двох останніх груп.

По-третє, соц-екон зрілість пром розви­нутих країн відображають кардинальні зміни соц структури сусп-ва порівняно з іншими підсистемами світового госп-ва. Класові відносини, що сформувалися раніше, характеризу­ються безперервною зміною екон і соц стану багатьох груп і прошарків населення у напрямі численних від­хилень від чіткого класового поділу. Серед робітничого класу особливо швидко зростає та його частина, яка зайнята переважно нефізичними видами праці. Відмітною рисою екон діяльності буржуазії є використання найманих менеджерів і фахівців, котрих самих можна віднести до буржуазії або середнього класу, який дедалі більшою мірою стає основою громадянського су­сп-ва.

По-четверте, весь попередній розвиток зах країн призвів не просто до існування громадянського сусп-ва, в якому від­булося відокремлення людини, універсальної особистості, спроможної до самовираження і соц просу­вання. В цих країнах склалася тришарова структура, в основі якої лежить розвинута ринкова економіка, політ надбудову скла­дають державні інституції представницької демократії, а між ними існує структура самодіяльних організацій з добровільним членст­вом: політичні партії і громадські організації.

Узагальнюючи названі основні ознаки промислово розвинутих країн, можна зробити висновок, що останні являють собою високорозвинену економічну систему, є самоорганізуючим і відкритим утворенням, здатним до постійного розвитку і взаємодії з іншим середовищем - іншими підсистемами світового господарства. Тому стан госп розвитку розвинутих країн, їхня внут­рішня і зовн екон політика по суті справляють визна­чальний вплив на основні напрями наук-техн розвитку і структурної перебудови в світовій економіці, стан та динаміку світового ринку.