32. Індикативне планування і таргетування як фактор усталеного економічного розвитку.

Індикативне планування (ІП) - найбільш розповсюджена у всьому світі форма держ планування макроекон розвитку. ІП є антиподом директивного, тому що цей план не носить обов’язковий до виконання характер, хоча в ньому можуть бути і обов’язкові завдання. В цілому він носить направляючий, рекомендаційний характер. Основне завдання такого планування не тільки в тому, щоб дати кількісну оцінку показників, що характеризують динаміку, структуру та ефективність економіки, а і в тому, щоб забезпечити у зв’язку та збалансованість всіх показників розвитку економіки. ІП має інформаційний, орієнтуючий характер (контрольні цифри, економічні регулятори). Індикативне планування застосовується і на мікрорівні.

ІП характеризується наступними чинниками:

відносна тривалість тарнсформаційних процесів в економіці;

здійснення глибоких інституціональних змін, пов’язаних із перетворенням власності, зі створенням сучасної ринкової та постринкової інфраструктури;

ешелонована структурна перебудова економіки на сучасній техніко- технологічній і ресурсній базі;

перехід до нових джерел та факторів економічного розвитку, господарської еволюції;

органічна взаємодія із зовнішнім економічним середовищем;

реструктуризація соціальної політики.

Таргетування - встановлення цільових орієнтирів грошової системи, регулювання приросту грошової маси, яких дотримуються у своїй політиці центральні банки.

33. Глобалізація і механізми реалізації стратегій розвитку.

Модель глобалізації світового екон простору, у відповідності з якою усі нац економіки повинні включатися до нього на основі формування єдиних інституц основ – відкритості, саморегульованості, конкурентності, приватного (індивідуалістичного) інтересу. Результатом реалізації такої ідеології є подальше поглиблення екон (політ, соц, ментальної, ін) диференціації країн, їхнього поділу на домінуючі та залежні, розвинені та відстаючі.

Механізм реалізації стратегій розвитку проявляється через реалізацію та впровадження у життя різноманітних теорій.

Наприклад виходячи з теорії З. Бжежинського, де мова йде про створення нової системи світового порядку „Модель шахової гри”, шахові фігури – це нац. держави та їх угрупування, а шахова дошка – це Євразія. Відповідно до даної теорії країни можна поділити на такі групи: активні гравці (Німеччина, Фпанція, США, КНР, РФ); варвари (не піддаються правилам гри: Судан, Ірак, Іран); васали (прямують за лідерами: Польща – послідовниця США); каталізатори (провокують конфлікти: Грузія, Сомалі, Ліберія); геополіт центри. Хоча данна концепція стосується розвитку тільки механізму стратегії розвитку тільки певної країни, однак ця країна в данний період є домінуючою у багатьох аспектах і тому інші країни вимушені під неї підстроюватися за для досягнення свого розвитку.

У С. Хофмана ми бачимо, що сьогодні відбувається зіткнення глобалізацій, бо глобалізація має 3-и форми виявлення: екон, культурна, політ і кожна форма кожної культури (країни) зіштовхується з іншою, що спричиняє або взаємодію або конфлікт, через різні соціальні, економічні та культурні сфери.

Також досить популярною є ліберальний фундаменталізм Д. Сорроса, в якому панує ідея відкритого суспільства (кожен з учасників не має доступу до вищої істини, але суспільство прагне до самовдосконалення). Модель відкритого сусп.-ва існує лише у Зх сусп.-ві, в Зх демократії.Передбачається без альтернативність Заходу. Суспільство припустилося помилки, коли дозволило капіталу регулювати світ, що призводить до краху суспільства.

Також механізм реалізації стратегій розвитку відображається через ідеологію глобальної трансформації, з`явлення таких стратегій як - Телурократії (стратегії суші) консервативна державно-політична модель.- Талласократії (стратегія води) більша мобільність, схильність до тех.розвитку.