29.Варіанти стратегії автаркії: недоліки і переваги.

Автаркія – це форма захисту НЕ, що забезпечує країні можливість побудови власної нац.екон. структури. Вона базується на ресурсному потенціалі та ідеології екон.експансії. Авторкія потрібна тому, що відкритість завжди вигідна розвинутим країнам. Фрідріх Ліст виділив 3 види автаркії: абсолютна, автаркія експансії, прихована автаркія. Абсолютна -це повна ізоляція країни,в цих обставинах вона не веде будь якої торгівлі з жодною країною світу. Це може бути наслідком політичного конфлікту чи санкцій в сучасному світі. В умовах народ. госп-ва це було можливим, але при товарному господарстві це є просто смішним та утопічним. Часткова - політика, спрямована на досягнення незалежності від зовнішніх поставок окремих товарів або послуг. Необхідність досягнення такої незалежності обґрунтовується, як правило, політичними і військовими аргументами. Перевагами є максимально можливе самозабезпечення й самоізоляції від небезпечних впливів процесів глобалізму, сподівання на власні сили й засоби. Недоліками є можливе невиправдане сподівання на надмірну самостійність, порушення стійких зв’язків.

30.Мобілізаційні моделі як форма реалізації наступальних стратегій розвитку.

Основним принципом мобілізаційної моделі є розвиток економіки у режимі закритості або автаркії. Осноні риси: автаркічність/закритість; провідна роль держави; комунітаризм; сильна ідеологічна складова; планіфікація; роль особи чи партії. Успіхи застосування мобілізаційних моделей у різних країнах, зокрема: у Німеччині в ХVIII ст. – індустріально-мобілізаційна модель Ліста, в ХІХ ст. - мобілізаційна модель Бісмарка; у ХХ ст. – американський „Новий курс” Рузвельта; мобілізаційна модель економічної модернізації Де Голля у Франції; німецька повоєнна мобілізаційна модель експортної експансії Ерхарда; японська повоєнна інноваційна модель; з більш сучасних – китайська мобілізаційна модель індустріального прориву, тощо.

31.Стратегії «наздоганяючого розвитку» та їхня результативність.

ЦЕ екон. стратегія, що має на меті подолати відставання країни за рівнем розвитку та виявляє закономірності перетворень у країнах, що здійснюють прорив у розвитку з метою наближення свого рівня до рівня передових/піонерних країн.Стратегії навздогоняючого розвитку викор-ться зазвичай країнами з перехідною економікою та індустріальними країнами ,які намагаються завдяки готовим вже моделям (стратегіям розвитку) вивести свою країну на певний рівень розвитку. Відповідно до правил цієї стратегії: 1.не можна просто прямувати шляхом найрозвиніненішої країни; 2.потрібне здійснення глибоких структурних реформ. У наздогоняючому сусп-ві виокремлюють негативний і позитивний аспекти діял-сті держави. Негативний: усунення перешкод да екон.зростання. Позитивний: створення інститутів, що забезпечують екон.зростання; пряма участь держави в екон.житті; стратегія НР передбачає нижче бюджетне навантаження, формування адекватної структури викор-ня засобів; структурна політика (посилюється роль універсальних рішень держ.влади і спрямованість на єдині правила поведінки); політ.режим (забезпечення політ.стаб-сті); власність (створення гарантій прав приватної власності).