26.Зовнішньоторговельна політика як чинник стратегії соціаль­но-економічного розвитку.

Органічною складовою зовнішньоекономічної політики є політика зовнішньоторговельна, що можна визначити як курс дій урядових і владних структур, використання таких принципів, методів та інструментів впливу на розвиток торгівлі країни, завдяки яким забезпечується досягнення визначених цілей та реалізація національних інтересів. В міжн. торг. екон. відносинах прийнято виокремлювати два типи зовнішньо тор-х політик – протекціоністську та ліберальну. Протекціоні́зм — економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі. Знижує рівень життя та уповільнює економічне зростання у країні, яка впроваджує таку політику. Зазвичай просувається місцевими лобістами під приводом «захисту» національної економіки; «сприяння» розвитку власної промисловості й торгівлі. Стосовно лібералізації заходів щодо постає питання: на захисті чиїх інтересів має стояти держава — споживачі чи виробників? Як споживачі громадяни країни, безуму заінтересовані в ліквідації митних бар'єрів, що дозволяє зі вати ціни внутрішнього ринку на іноземну продукцію і створювати зростання цін на товари вітчизняного виробництва, продуценти (виробники) вони заінтересовані в збереженні тих місць, існування яких визначається попитом саме на вітчизняну продукцію. Проте світова економічна історія довела відкриті економіки ефективніші, ніж закриті.

27.Співвідношення відкритості та протекціонізму: варіанти оптимізації і вплив на стратегії.

Протекціоні́зм — економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі. Знижує рівень життя та уповільнює економічне зростання у країні, яка впроваджує таку політику. Зазвичай просувається місцевими лобістами під приводом «захисту» національної економіки; «сприяння» розвитку власної промисловості й торгівлі. Політика протекціонізму широко поширюється через методи державного втручання, впливу на зовнішньоторговельні процеси. адміністративне обмеження імпорту. Є декілька рівнів обмеження які використовується при протекціонізмі,оптимальний серед них –рівень обґрунтованого протекціозіму, тобто лібералізація зовнішньої торгівлі. Однак є й крайні прояви такі як автократія,відособленя економіки країни від економіки інших країн. Взагалі метою протекціонізму є підтримання нац.виробника та зменшення кількості імпортного товару. Однак слід балансувати. Не останню роль відіграють і правила установлені ГАТТ-СОТ ,члени даної організації знижують рівень протекціонізму до мінімуму,скасовуючи або роблячи незначущим мито на імпорт та експорт товарів,ідучи на поступки своїм стратегічним партнерам,так звана політика відкритості. Отже від вибору стратегії протекціонізму чи відкритості залежать взаємозв`язки між країнами та їхній стан на міжнародному ринку.

28.Стратегія відкритості: недоліки і переваги.

Взагалі для відкритої НЕ актуальним є: 1.тактична стратегія виживання; 2.середньострокова стратегія стабілізації; 3.довгостр.стратегія поступального розвитку.

Переваги:

• Збільшення розмірів ринку - ефект від масштабів виробництва (для країн з малою ємністю національного ринку), на цій основі необхідність визначення оптимального розміру підприємства.

• Зростає конкуренція між країнами.

• Забезпечення кращих умов торгівлі.

• Розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури.

• Поширення передової технології.

Негативні наслідки:

• Для більш відсталих країн це приводить до відтоку ресурсів (факторів виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів.

• Олігопольна змова між ТНК країн-учасниць, що приводить до підвищення цін.

• Ефект утрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильної концентрації.

Процеси економічної інтеграції неоднозначні. Спостерігається підвищення ефективності виробництва за рахунок поглиблення спеціалізації. Завдяки зростанню торгівлі посилюється економічна активність у багатьох країнах.