2. 2. Вексельне переврахування

При проведенні операцій з векселями структурний підрозділ банку може акумулювати значну кількість векселів. При правильному веденні цих опе­рацій вексельний портфель може стати для структурного підрозділу банку на­дійною статтею його активу. Однією з переваг векселів є точно встановлена їх строкова ліквідність.

Дисконтні й заставні операції з векселями дають банку можливість з мен­шим ризиком порушення своєї ліквідності вкладати в ці операції більш схильні до несподіваного вилучення депозити (кошти на розрахункових, поточних та інших аналогічних рахунках).

У випадку несподіваного вилучення таких коштів банк для збереження своєї ліквідності може рефінансуватися в установах Національного банку України або в інших банках на умовах переврахування та перезастави векселів.

Переврахування векселів використовується комерційними банками для отримання грошових коштів від НБУ для власного фінансування, що у кінце­вому рахунку становить одну із форм інтервенцій, які впливають на загальний обсяг грошових коштів у господарському обігу держави.

Рефінансуванням вексельних операцій називають переврахування врахо­ваних банком векселів або одержання під їх заставу кредиту в Національному банку України чи в інших комерційних банках.

На обліковому ринку кожної незалежної держави саме центральний емі­сійний банк виконує цю особливу функцію. Національний банк України сприяє стабільності банківської системи України та підтримує ліквідність банків шля­хом використання різних механізмів рефінансування банків, в тому числі і шляхом переврахування векселів, що надаються комерційними банками. Як свідчить світова банківська практика, вексель використовується в роз­рахунках масово тільки в тих країнах, де центральний банк його враховує.

Порядок рефінансування вексельних операцій комерційних банків Націо­нальним банком України визначається постановою Правління Національного банку України від 28.02.2002 № 82. Національний банк здійснює рефінансу­вання банків через операції на відкритому ринку тільки під забезпечення дер­жавних цінних паперів, векселів суб'єктів господарської діяльності — резидентів України і векселів Державного казначейства України, що враховані банком за дисконтною ставкою, не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку.

Під забезпечення кредиту приймаються векселі, видані лише для оформ­лення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, на­дані послуги та враховані банком з відображенням їх на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

Векселі суб'єктів господарської діяльності, що приймаються під забезпе­чення наданого кредиту, мають відповідати вимогам законодавства Украї­ни.

2.3. Прийняття векселів у заставу за кредитом

Банки можуть кредитувати позичальників під заставу векселів. Заставна вартість векселя в основному становить 60—90% від номіналу. Проте, як свідчить вітчизняна банківська практика, цей показник може сягати 25 % від номіналу векселя та нижче.

Надання банком кредитів під заставу векселів є звичайною кредитною про­цедурою.

Специфікою цього виду кредитування є порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі. Надані в заставу векселі обліковуються бан­ком на позабалансових рахунках за номінальною вартістю. Банк має мож­ливість у разі неповернення клієнтом кредитних коштів у звичайному поряд­ку відшкодувати їх шляхом:

• продажу заставлених векселів;

• їх обміну на інший актив;

• передачі векселів для припинення зобов'язань банку.

Прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем - заставодавцем договору застави, в якому встановлюється ціна застави, а також місце зберігання заставлених векселів. Банк, як правило, вимагає, якщо це не стосується іншого банку, щоб заставлені векселі зберіга­лися саме у банку.

В заставу мають прийматися векселі, строк платежу за яки­ми перевищує термін дії кредиту.

На векселях заставодавець зобов'язаний виконати заставний або переда­вальний іменний чи бланковий індосамент. Вид індосаменту встановлюється договором застави. Банк може вимагати, щоб позичальник вчинив саме пере­давальний індосамент.

Остаточне рішення щодо прийняття в заставу конкретних векселів при­ймається банком на підставі проведеної юридичної та фінансової експертизи і доводиться до відома позичальника. Далі визначається оціночна вартість па­кета векселів і сума кредиту, що надається. З позичальником укладається до­говір застави. Банк може згідно з договором застави одержати від позичальни­ка право перезастави та інкасування заставлених векселів.