Тема: Кредитні операції банків
Сутність, принципи та функції кредиту
Класифікація банківських кредитів.
Процес банківського кредитування.
Ціна банківського кредиту. Позичковий процент.
1. Сутність, принципи та функції кредиту
Кредит – це економічна вартісна .категорія. Вона обслуговує рух вартості в процесі суспільного відтворення.
Слово “кредит” в перекладі з латинської означає борг, позика.
Кредит – це форма руху позичкового капіталу, механізм переливання капіталу з одних галузей суспільного виробництва в інші.
Позичковий капітал – це капітал, який приносить дохід у вигляді %.
Позичковий капітал формується з тимчасово вільних коштів
економічних суб’єктів ( юридичних і фізичних осіб).
В той час, як одні суб’єкти мають потребу в додаткових коштах, у інших нагромаджуються тимчасові вільні кошти. Акумуляцією та перетворенням тимчасово вільних коштів на позичковий капітал займаються кредитні установи (як правило банки), вони надають його тим, хто його потребує на умовах повернення і оплати. Отже, економічна основа кредиту – мобілізація і нагромадження тимчасово вільних коштів і формування з них позичкового капіталу.
Кредит – це суспільні відносини між економічними суб’єктами у зв’язку з наданням один одному в тимчасове користування тимчасово вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності.
Сутність кредиту проявляється через його функції, тобто ту роботу, яку він виконує в суспільстві.
Як правило, виділяють три основні функції:
перерозподільна;
контрольна;
емісійна.
Перерозподільна функція полягає в перерозподілі вартості на засадах повернення.
Емісійна - кредит це створення грошей для обігу. Методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження) регулюється кількість грошей в обігу.
Контрольна функція – в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника.
Принципи кредиту
Банківське кредитування здійснюється за такими принципами:
строковість,
поверненість,
цільове призначення ,
забезпеченість
платність.
Принцип строковості повернення означає, що позичка має бути повернена позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк, тобто він конкретизує повернення кредиту в певний час.
Від дотримання принципу строковості повернення кредиту залежить можливість надання нових позичок, оскільки одним із ресурсів кредитування є повернені позички. Порушення цього принципу кредитування призводить до перетворення строкової заборгованості за позичками у прострочену. При порушенні строків повернення і наявності прострочених позичок нові кредити, як правило, не надаються.
Цільовий характер кредитування припускає вкладання позичкових коштів у конкретні господарські процеси, проекти, заходи. Кредит надається позичальнику, як правило, на конкретну ціль, а не тому що у нього виникла потреба в коштах. Від дотримання цього принципу багато в чому залежить своєчасність повернення позички, тому що тільки реалізація цілі, на яку одержано кредит, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.
Принцип забезпеченості позичок має захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Він означає, що проти заборгованості за позичками, яка відображається в пасиві балансу клієнта-божника, має бути певне майно (товари або цінні папери), яке враховується в активі його балансу, або зобов’язання третьої особи погасити борг банку (гарантії, поручительства тощо).
Деякі кредити можуть надаватися і без забезпечення, якщо банк на це дає свою згоду.
Платність за користування кредитом. У процесі кредитування клієнтів банк вимагає не тільки повернення одержаної позички, а й сплати процента за користування нею. В умовах ринкових відносин процент є об’єктивним супутником кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна операція - це акт комерційного продажу на певний час грошових коштів. за рахунок процентів банки покривають свої витрати і одержують прибуток. Процент є також одним із засобів управління сукупним грошовим оборотом, що застосовується центральним банком країни.