Тема 8 Плата за землю

Мета: вивчити основи побудови плати за землю, навчитися робити розрахунки плати за землю

ПЛАН

8.1. Платники податку, об’єкти оподаткування

8.2. База оподаткування та ставки податку

8.3. Пільги щодо сплати податку для фізичних осіб

8.4. Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб

8.5. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню

8.6. Порядок обчислення та сплати плати за землю

8.7. Орендна плата за землі державної та комунальної власності

8.8. Індексація нормативної грошової оцінки земель

Література: [15],[19],[20]

8.1. Платники податку, об’єкти оподаткування

Платниками податку є:

– власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

– землекористувачі.

Об’єктами оподаткування є:

– земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

– земельні частки (паї), які перебувають у власності.

8.2. База оподаткування та ставки податку

Базою оподаткування є:

– нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;

– площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

– для ріллі, сіножатей та пасовищ  0,1;

– для багаторічних насаджень  0,03.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земель сільськогосподарського, лісогосподарського призначення та деяких інших згідно Податкового Кодексу.

Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:

Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. осіб	Ставки податку, гривень за 1 кв. метр	Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення
до 3	0,24
від 3 до 10	0,48
від 10 до 20	0,77
від 20 до 50	1,2	1,2
від 50 до 100	1,44	1,4
від 100 до 250	1,68	1,6
від 250 до 500	1,92	2,0
від 500 до 1000	2,4	2,5
від 1000 і більше	3,36	3,0

У населених пунктах, віднесених до курортних, до зазначених ставок податку застосовуються коефіцієнти:

– на південному узбережжі Автономної Республіки Крим  3;

– на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим  2,5;

– на західному узбережжі Автономної Республіки Крим  2,2;

– на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей  2;

– у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей  2,3, крім населених пунктів, які відповідно до законодавства віднесені до категорії гірських;

– на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях  1,5.

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми обчисленого земельного податку.

Ставка податку за земельні ділянки несільськогосподарських угідь, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, зайняті господарськими будівлями (спорудами), а також надані садівницьким товариствам, встановлено у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Ставка податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту (крім земель залізничного транспорту в межах смуг відведення), зв’язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.