Тема 5 Мито

Мета: вивчити сутність мита як фіскального інструмента та засоби митного регулювання, визначити механізм формування митної вартості, засвоїти порядок обрахування та сплати.

ПЛАН

5.1. Митна справа. Сутність мита.

5.2. Класифікація мита.

5.3. Митна територія України

5.4. Митний контроль

5.5. Митна вартість

5.6. Єдиний митний тариф. Ставки мита

5.7. Вантажна митна декларація

5.8. Порядок сплати мита.

5.9. Звільнення від сплати мита

5.10. Плата за митне оформлення, митні збори

5.11. Відповідальність

Література: [3],[5],[9],[19]

5.1. Митна справа. Сутність мита.

Митна справа включає в себе: порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов’язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України.

Загальне керівництво митною справою в Україні здійснюють:

1. Верховна Рада України - визначає основні напрями митної політики, структуру системи органів державного регулювання митної справи, встановлює ставки мита, спеціальні митні зони та митні режими на території держави тощо.

2. Кабінет Міністрів України - забезпечує здійснення митної політики відповідно до законів, встановлює розміри митних зборів, проводить переговори та укладає міжнародні договори України тощо.

3. Державна митна служба України - здійснює безпосереднє керівництво митною справою в державі.

Митна служба України — це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Переміщення товарів через митницю України підлягає митному оформленню працівниками митниці з метою забезпечення митного контролю, що передбачає обов'язкове декларування товару та сплату мита і митних платежів. Декларування здійснюється шляхом заповнення митних декларацій або валютних декларацій.

Мито – непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобто при імпорті, експорті та транзиті товарів.

Мито має серйозний регулятивний потенціал. Саме за допомогою цього специфічного податку можуть бути створені сприятливі умови для розвитку національних товаровиробників, здійснюється вплив на формування раціональної структури експорту та імпорту, забезпечуються справедливі умови конкуренції на внутрішньому ринку країни.

Мито, як непрямий податок через механізм ціноутворення безпосередньо впливає на споживачів. Так, підвищення ставок імпортного мита збільшує ціну продажу імпортованих товарів, що за наявності еластичного попиту стримує їх споживання та створює умови для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників аналогічних товарів. Загалом, мито є тим механізмом, за допомогою якого держава може забезпечити рівні умови конкуренції на внутрішньому ринку. Саме цим зумовлена значна диференціація ставок мита та висока динамічність їх коригування.

До недоліків мита як загальнодержавного податку слід віднести незалежність його розміру від доходів платника, що збільшує нерівність оподаткування та податкове навантаження, особливо для малозабезпечених верств населення, які виступають кінцевими споживачами імпортованих товарів.