3) Фінансовий ринок України як складова світової фінансової системи.

Світові фінансові ринки - складне утворення. Головними елементами їхньої інституційної структури виступають: міжнародні фінансові інститути; світові фінансові центри; глобальні фінансові гравці: транснаціональні банки (ТНБ), хедж-фонди, міжнародні страхові та перестрахувальні компанії; світові клуби кредиторів - Паризький та Лондонський; офшорні фінансові центри; регіональні валютні союзи.

Основними напрямами розвитку сучасного світового фінансового ринку є: удосконалення автоматизованих систем (злиття фондових комп'ютерних систем у світову мережу телекомунікації); створення нових видів і модифікацій цінних паперів; інтернаціоналізація фінансової діяльності відповідно до загального процесу економічної інтеграції країн.

Механізм інтеграції фінансового ринку України до світового фінансового ринку є сукупністю форм, методів та інструментів, а також ланцюгів та елементів, взаємодія яких спрямована на забезпечення ефективного функціонування національного фінансового ринку як складової світового ринку, підвищення рейтингу фінансових установ та цінних паперів українських підприємств, покращання їх інвестиційної привабливості

У зв'язку із вступом до СОТ Україна з 2008 року є об'єктивно включеною до світового господарства. Ринок фінансових послуг стає активним учасником світового ринку за рахунок активного входження іноземних фінансових, страхових та інших компаній на фінансовий ринок України. Темпи зростання торгівлі фінансовими послугами є вищими за темпи зростання обсягів зовнішньої торгівлі в цілому. Українські фінансові установи активно розвивають бізнес за кордоном, відкриваючи власні філії та представництва в країнах близького й далекого зарубіжжя, отримуючи так конкурентні переваги в боротьбі за українських клієнтів - суб'єктів господарювання, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю

Індустрія спільного інвестування, що відіграє надзвичайно важливу роль у більшості країн світу, в Україні перебуває лише на початковому етапі свого розвитку. Забезпечення ефективності інститутів спільного інвестування (ІСІ) неможливе без істотного зростання кількості фізичних осіб і домашніх господарств, які здійснюватимуть інвестиційну діяльність, що вимагає підвищення рівня доходів громадян, їх інформованості про можливості інвестування коштів на фінансовому ринку за допомогою ІСІ

На світовому фондовому ринку спостерігається тенденція до поступового зростання обсягів емісій корпоративних облігацій. Порівняльний аналіз динаміки акцій та облігацій підприємств України свідчить про переважне зростання обсягу випуску облігацій порівняно з випуском акцій. Однак більшість операцій з випуску акцій підприємств не призводила до залучення реальних інвестицій в економіку, а лише обслуговувала процес приватизації та акумулювання доходів державного бюджету від продажу частки держави у корпоративних підприємствах. Недостатня активність торгів акціями й облігаціями промислових корпорацій свідчить про те, що фондовий ринок України ще не набув належного розвитку, в результаті чого акціонерний капітал у реальному секторі економіки не має можливості функціонувати досить ефективно

Відповідно до даних Світового банку, якщо у 2002 р. рівень капіталізації, наприклад, в Україні становив 3 % ВВП, то в 2009 р. цей показник наблизився до 35 %. Як свідчать результати аналізу, рівень капіталізації у багатьох розвинених країнах перевищує 100 %: у Гонконгу, що спеціалізується на фінансових операціях, він досягає 400 %, у Фінляндії становить 277 %, Швейцарії - 266 %. У середньому по країнах Європейського Союзу - 112,7 %. На ринках країн, що розвиваються, капіталізація становить менше 1/10 світового рівня.

Рівень капіталізації в Україні не можна розцінювати як індикатор рівня розвитку фондового ринку, оскільки в сформованих умовах цей статистичний показник практично ніяк не пов'язаний з ефективністю функціонування реального сектора економіки. Напрямами подальшого розвитку фондового ринку України в контексті його інтеграції до світового фінансового ринку є розширення технологічних можливостей фондових бірж шляхом об'єднання в єдину фондову систему; забезпечення прозорої діяльності акціонерних товариств; регулювання податкового законодавства; проведення раціональної дивідендної політики корпорацій

Важливою складовою інтеграції України до світового фінансового ринку є становлення інституційного середовища у вигляді норм цивільного і господарського законодавства, що забезпечує належний захист прав акціонерів; адекватної й доступної фінансової інформації; високого рівня відповідальності фінансових посередників і керівництва корпорацій перед інвесторами. Саме формування нового інституційного середовища для функціонування промислових корпорацій створить передумови для вирішення проблем розвитку й функціонування фінансового ринку України в контексті забезпечення інвестиційної привабливості для вітчизняних та іноземних інвесторів як засобу інтеграції держави до світового фінансового ринку

На шляху інтеграції України до світових стандартів функціонування фінансових ринків необхідно завершити роботу щодо зближення положень національного законодавства про банкрутство фінансових установ, що працюють на різних сегментах фінансового ринку, включаючи введення тимчасової адміністрації з метою запобігання банкрутства. При цьому діяльність інституту тимчасової адміністрації як наглядовий захід повинна поширюватися не тільки на банки, але й на компанії по управлінні активом, страхові компанії, кредитні спілки, корпоративні інвестиційні фонди, біржі, депозитарії, довірчі товариства та недержавні пенсійні фонди

Кількісне зростання та якісне ускладнення фінансового ринку зумовлює об'єктивну потребу в розвитку функцій саморегулювання, що означає, з одного боку, посилення ролі та участі операторів ринку у його подальшій розбудові, а з іншого - необхідність підвищення ефективності взаємодії саморегулюючої організації і державних регуляторних органів влади. Проект Стратегії розвитку фінансового сектора України до 2015 року передбачає створення на фінансовому ринку України єдиного державного регулятора, в т.ч. відокремлення наглядових функцій від регуляторних, запровадження системи пруденційного нагляду в усіх ринкових сегментах

Висновок

Фiнансовий ринок є складовою сферою фiнансової системи тільки в умовах ринкової економiки, коли переважна частина фiнансо­вих pecypciв мобiлiзується суб'єктами пiдприємницької дiяльностi на засадах їх купiвлi-продажу. По cyтi, це iнфраструктура фiнансової системи, яка забезпечує функцiонування насамперед базової сфе­ри - фiнансiв суб'єктiв господарювання. В умовах адмiнiстративної економiки фiнансового ринку практично не iснувало, оскiльки фор­мування pecypciв та їх перерозподiл здiйснювалися на директивних засадах через бюджет та банкiвську систему. Haвіть кредитнi ресур­си видiлялися згiдно з планом, а не на засадах торгiвлi ними. За умов централiзованого формування, розподiлу i перерозподiлу фiнансо­вих pecypciв у адмiнiстративному порядку потреби у вiдповiднiй iн­фраструктурi - фiнансовому ринку - просто не було.

У країнах з розвиненою ринковою економiкою функцiонують ви­сокоефективнi фiнансовi ринки, які забезпечують мехaнiзм перерозпо­дiлу фiнансових pecypciв серед учасникiв ринку i сприяють ефектив­ному розмiщенню заощаджень серед галузей економiки. В Україні та країнах, що ступили на шлях ринкових перетворень в економіці, фiнансовi ринки перебувають на рiзних стaдiях формування та розвит­ку. Розвитку фiнансових ринкiв у таких кpaїнax сприяють масова приватизaцiя, подолання кризових явищ та позитивнi зрушення в еко­номiцi. Паралельно з цим, як правило, вiдбувається формування вiдпо­відної законодавчої бази та механiзму, що гарантує ії виконання.

Перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою фінансового ринку має певні часові обмеження і здійснюється на умовах платності та конкурентності. Фінансовий ринок значно впливає на ефективність, стійкість та еластичність фінансової системи. Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію і розподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у населення. По суті, фінансовий ринок у розподільчих і перерозподільчих процесах фінансових ресурсів виконує ті функції, які не може виконати жодна складова фінансової системи.

За допомогою фінансового ринку, як правило, мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси або ресурси, що мали обумовлене раніше цільове призначення. Наявність фінансового ринку — об'єктивне явище, зумовлене особливостями функціонування фінансів в економічній системі держави. Він виник як гостра потреба в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави.

Досконалий фінансовий ринок — це ринок, який може точно й своєчасно відображати попит і пропозицію фінансових ресурсів і з найменшими затратами звести за допомогою посередників одне з одним постачальників і споживачів грошей або капіталу.

Фінансовий ринок це також певний фінансовий барометр економіки. Він ефективно працює при низьких темпах інфляції в державі, успішному розвиткові економіки, стабільній законодавчій базі, сприятливому політичному кліматі та певному балансі інтересів у суспільстві. Ці умови не завжди можливі навіть у економічно відносно розвинутих державах, тому фінансові ринки дуже часто потрясають кризи, що спричиняє ще радикальніший та економічно не завжди виправданий перерозподіл фінансових ресурсів як всередині країни, так і в міждержавних масштабах.

Мають свої особливості й вади процеси формування та функціонування фінансового ринку в країнах із перехідною економікою. Характерним для них є те, що у цих країнах невисокий рівень виробництва, невелика частка ВВП у розрахунку на душу населення, слабкий приватний сектор, недостатньо розвинута економічна інфраструктура, приховане безробіття, високий дефіцит державного бюджету, значні темпи інфляції, нестабільна валюта, величезні обсяги "тіньової" економіки, політична нестабільність. Усе це неминуче призводить до того, що при переході до ринку економіка країни неспроможна залучити коштів іноземних інвесторів, перетворити велику частку внутрішніх заощаджень в інвестиції і спрямувати капіталовкладення у перспективні галузі. Результатом цього є те, що фінансовий ринок в перехідний період слабкий та неефективний. Крім того, у багатьох країнах із перехідною економікою фінансові ринки, і насамперед така їхня складова, як ринки цінних паперів, були побудовані на масовій приватизації і швидкому зростанні приватного сектора, створенні великої кількості нових компаній, які одержували фінансування за допомогою надання державних гарантій.

Що стосується України, то, крім сказаного вище, слід додати, що вона має не досить ефективну систему захисту заощаджень громадян (також недовіру громадян до фінансових інститутів), обмежений доступ власників капіталів до інформації про певні підприємства, які реалізують цінні папери, недостатній рівень професійних знань учасників фінансового ринку, майже відсутні фінансові посередники. Все це, а також слабке державне регулювання фінансового ринку, зробили привабливими лише обслуговування держави та короткострокових інвестицій спекулятивного змісту. Саме це й визначило невеликий вплив фінансового ринку на ефективний розподіл грошей і капіталу в умовах ринкової трансформації.

Побудова реального й ефективного фінансового ринку потребує закладення в його основу певних принципів. Всі ці принципи були неможливі при функціонуванні планової (адміністративної) економіки. До них належать: вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку; прозорість ринку й реальний захист інвесторів; ліквідність фінансових інструментів ринку; конкурентність та ефективність; відповідність міжнародним стандартам.

Україна знаходиться на початковому етапі у входженні на світовий фінансовий ринок. І для цього їй потрібно вирішити наступні проблематичні питання: збільшити показник капіталізації, змінити законодавство, стати активним учасником у міжнародній торгівлі акціями, облігаціями,цінними паперами тощо. 

Використана література:

1) Єш С. М. Фінансовий ринок: Навчальний посібник.- Київ: «Центр учбової літератури», 2009.

2)  Школьник І. О. Фінансовий ринок України : сучасний стан і стратегія розвитку: Монографія. – Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, УАБС НБУ, 2008. – 348 с.

3) Проект «Стратегія реформування та розвитку фінансового сектора України до 2015 року». [ С. 1-33]. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.kbs.org.ua/files/dpee1.pdf

4) Газета «Цінні папери», «СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРА УКРАЇНИ» № 1 (543) 8 січня 2009 року [ Електронний ресурс ]. –Режим доступу: http://www.securities.org.ua/securities_paper/review.php?id=543&pub=3852