Тема 5

1. Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

2. Метою фінансової звітності є надання інформації про фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб'єкта господарювання, яка є корисною для широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень.

3. Баланс:

1)Активи-ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

2)Зобов'язання -заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди

3)Власний капітал -Частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Звіт про фінансові результати:

1. Доходи -збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

2. Витрати-зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

4. Звітність про виконання Державного бюджету України (кошторисів бюджетних установ) включає фінансову та бюджетну звітність.

Фінансова звітність бюджетних установ складається згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та за формами, що затверджуються Міністерством фінансів України.

Порядок заповнення форм фінансової звітності бюджетних установ встановлюється Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Бюджетна звітність відображає стан виконання бюджету, містить інформацію в розрізі бюджетної класифікації.

Форми бюджетної звітності бюджетних установ і органів Державного казначейства України та порядок їх заповнення встановлюються Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України.

5. Звітність про виконання місцевих бюджетів за періодичністю складання поділяється на:

місячну;

квартальну;

річну.

Основними формами місячної звітності про виконання місцевих бюджетів є:

звіт про виконання місцевих бюджетів;

звіт про бюджетну заборгованість;

звіт про надання та використання місцевими бюджетами дотацій та субвенцій, отриманих з державного бюджету;

інформація про виконання захищених статей видатків місцевих бюджетів;

інформація про використання коштів з резервного фонду.

Основними формами квартальної звітності про виконання місцевих бюджетів є:

звіт про фінансовий стан (баланс);

звіт про виконання місцевих бюджетів;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про бюджетну заборгованість;

звіт про надходження та використання коштів спеціального фонду місцевих бюджетів у частині власних надходжень бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів;

звіт про надходження та використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій);

звіт про надання та використання місцевими бюджетами дотацій та субвенцій, отриманих з державного бюджету;

інформація про виконання захищених статей видатків місцевих бюджетів;

інформація про використання коштів з резервного фонду;

пояснювальна записка до квартального звіту.

Основними формами річної звітності про виконання місцевих бюджетів є:

звіт про фінансовий стан (баланс);

звіт про виконання місцевих бюджетів;

звіт про результат виконання місцевих бюджетів;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про бюджетну заборгованість;

звіт про надходження та використання коштів спеціального фонду місцевих бюджетів у частині власних надходжень бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів;

інформація про виконання захищених статей видатків місцевих бюджетів;

інформація про використання коштів з резервного фонду;

довідка про рух матеріалів і продуктів харчування бюджетних установ, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів;

звіт про рух необоротних активів бюджетних установ, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів;

звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей в бюджетних установах, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів;

довідка про зміни до показників загального фонду місцевих бюджетів у процесі їх уточнення протягом року;

звіт про надходження та використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій);

звіт про надання та використання місцевими бюджетами дотацій та субвенцій, отриманих з державного бюджету;

пояснювальна записка до річного звіту.

6. Елементи фінансової звітності додатково розкриваються у таких формах:

"Звіт про рух необоротних активів" (форма N 5) (додаток 15);

"Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування" (форма N 6) (додаток 16);

"Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей" (форма N 15) (додаток 17);

Довідка про дебіторську та кредиторську заборгованість за операціями, які не відображаються у формі N 7д, N 7м "Звіт про заборгованість за бюджетними коштами" (додаток 18).

7. Елементи бюджетної звітності додатково розкриваються у формах:

Довідка про підтвердження залишків коштів загального та спеціального фондів державного або місцевих бюджетів на реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунках (додаток 19);

Довідка про підтвердження залишків коштів на рахунках інших клієнтів Державної казначейської служби України (додаток 20);

Реєстр про залишки коштів загального та спеціального фондів державного (місцевого) бюджету на реєстраційних (спеціальних реєстраційних), інших рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України, та поточних рахунках, відкритих в установах банків (додаток 21);

Реєстр залишків коштів загального та спеціального фондів державного (місцевого) бюджету на реєстраційних (спеціальних реєстраційних) та поточних рахунках розпорядників бюджетних коштів, що належать до сфери управління розпорядників бюджетних коштів вищого рівня (додаток 22);

Довідка про залишки коштів в іноземній валюті, що перебувають на поточних рахунках, відкритих в установах банків (додаток 23);

Довідка про залишки бюджетних коштів на інших поточних рахунках в установах банків (додаток 24);

Довідка про депозитні операції (додаток 25);

Довідка про сплату до бюджету штрафів, накладених контролюючими органами (додаток 26);

Довідка про причини виникнення простроченої дебіторської заборгованості загального фонду та вжиті заходи щодо її стягнення (додаток 27);

Довідка про причини виникнення простроченої кредиторської заборгованості загального фонду (додаток 28);

Довідка про спрямування обсягів власних надходжень, які перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) (додаток 29);

Довідка про направлення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів, які належать до сфери управління інших головних розпорядників бюджетних коштів (додаток 30);

Довідка про використання іноземних грантів (додаток 31);

Довідка про дебіторську заборгованість за видатками (додаток 32);

Довідка про кредиторську заборгованість, яка склалась станом на 01.01.2011 за зобов'язаннями, що не вважаються бюджетними (додаток 33);

Довідка про розподіл видатків на централізовані заходи і програми з охорони здоров'я на 20__ рік між адміністративно-територіальними одиницями (додаток 34).

8. Форми фінансової звітності підприємств і порядок їх заповнення встановлює Міністерство фінансів України. Методологія та форми складання фінансової звітності регулюються в Україні затвердженими Міністерством фінансів такими національними Положеннями (стандартами):

П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

П(С)БО 2 "Баланс";

П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати";

П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";

П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал".

Фінансова звітність підприємства включає: Баланс (форма № 1), Звіт про фінансові результати або Звіт про прибутки та збитки (форма № 2), Звіт про рух грошових коштів (форма № 3) та Звіт про власний капітал (форма № 4). (Для суб'єктів малого підприємництва — Баланс та Звіт про фінансові результати.)

9.Якісні характеристики фінансової звітності:

• Зрозумілість

• Достовірність

• Спів ставність

• Інші

10. Суттєва інформація

інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та керівництвом підприємства.

11.Групи тверджень управлінського персоналу

• Твердження, які стосуються залишків на рахунках бюджетних органів станом на звітний дату

• Твердження, які стосуються класів операції або інших господарюючих актів, що мали місце протягом звітного періоду

• Твердження, що стосуються розкриття та подання інформації безпосередньо у формах фінансової звітності

12. твердження щодо класів операцій та подій за період, що перевіряється:

• повнота: підображенні всі операції та події, які мають бути відображені в звіті;

• точність: суми та інші дані, які стосуються відображених у звітності операцій та подій, відображені належним чином;

• відсічення: операції та події відображені у відповідному звітному періоді;

• операції та події відображені на відповідних рахунках.

13. твердження про залишки на рахунках на кінець періоду:

• існування: активи, забовязання та частки участі в капіталі існують;

• права і забовязання: субєкт господарювання утримує чи контролює права та активи, забовязання є забовязаннями субєкта господарювання;

• повнота: відображені всі активи, забовязання та частки участі в капіталі, які мають бути відображені в звітності;

• оцінка вартості та розподіл: активи, забовязання та частки участі в капіталі включені в фінансові звіти у відповідних сумах та будь-які остаточні коригування оцінки вартості та розподілу відображені в звітності відповідним чином;

14. твердження про надання та розкриття інформації:

• наявність та права й забовязання: події, операції та інші питання, інформація про які розкрита, відбулися та стосуються субєкта господарювання;

• повнота: включено розкриття всієї інформації, яка має бути включеною в фінансові звіти;

• класифікація та зрозумілість: фінансова інформація подана та визначена відповідним чином і розкриття інформації чітко сформульоване;

• точність та оцінка вартості: фінансова та інша інформація розкрита достовірно й у відповідних сумах.

15. Аудиторські докази – інформація, що використовується аудитором при формуванні висновків, на підставі яких складається аудиторський звіт.

16. Аудиторські процедури:

1) Первірка записів або документів

Складається з вивчення записів або документів, як внутрішніх, так і зовнішніх, що зберігаються на папері, електронних та інших носіях інформації.

Надає АД різного ступеня достовірності залежно від їх характеру, джерела, ефективності процедур контролю за їх створенням.

2) Перевірка матеріальних активів

Полягає в фізичній перевірці активів. Може надати достовірні АД щодо їх існування, але необовязково докази прав та забовязень чи оцінки вартості активів.

3) Спостереження

Охоплює нагляд за процесом або процедурою, що виконується іншими особами. Надає АД щодо виконання заходів контролю.

4) Запити

Запит – це процес звернення за інформацією, як фінансовою, так і нефінансовою, до обізнаних осіб субєкта господарювання або поза його межами;

- це аудиторська процедура, яка широко застосовується в ході аудиторської перевірки та часто доповнює виконання інших аудиторських процедур.

Оцінювання відповідей на запити є невідємною частиною процесу запиту.

Відповіді на запити можуть надати аудиторові інформацію, якою він раніше не володів, або яка підтверджує АД.

Аудитор виконує аудиторські процедури додатково до використання запитів для отримання достатніх та відповідних АД.

5) Підтвердження

- є особливим типом запитів,

- це процес отримання інформації щодо пояснень управлінського персоналу чи існуючих умов безпосередньо від третіх сторін.

6) Перерахування

Полягає в перевірці арифметичної точності чи записів. Можна виконувати із застосуванням інформаційних технологій.

7) Повторне виконання

Полягає в незалежному виконанні аудитором процедур чи заходів контролю, які початково виконувалися як частина системи внутрішнього контролю субєкта господарювання, або вручну, або з застосуванням КМА.

8) Аналітичні процедури

Складаються з оцінки фінансової інформації шляхом дослідження важливих звязків між фінансовими і нефінансовими даними.

Охоплюють також подальше вивчення визначених відхилень та звязків, які суперечать іншій релевантній інформації або відрізняються від прогнозованих сум.

17. Достатність- належних аудиторських доказів являє собою кількісну міру зібраних у ході аудиту доказів. Звичайно аудитор опирається на докази переконуючі, але не вичерпні по характеру.

Відповідність (аудиторських доказів) – міра якості аудиторських доказів, а саме їх доречність та надійність у підтриманні висновків, на підставі яких складається аудиторський звіт.

Тема 3

1. Що являє собою процесс планування контрольних заходів? Яка його мета?

Планування контрольних заходів являє собою планування, визначення змісту, обсягу і терміну виконання процедур, спрямованих на досягнення визначення цілей, та осіб, яким делеговані відповідні для цього повноваження.

Метою планування контрольних заходів єстворення умов найкращого поєднання ресурсів уповноважених суб’єктів для вирішення завдань контролю та усунення паралелізму та дублювання в роботі суб’єктів.

2. Наведіть основні етапи планування аудиторського завдання.

1. Ознайомлення з діяльністю об’єкта контролю.

2. Отримання інформації про функціонування систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю підпр, орг., установ.

3. Визначення рівня суттєвості інформації, яка буде досліджуватись.

4. Оцінка аудиторського ризику або ймовірність надання неадекватних аудиторських висновків.

5. Вибір змісту, обсягу та послідовності виконання процедур.

6. Підготовка плану та програм контрольних заходів.

3. Яка інформація визнається суттєвою?

Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічне рішення користувачів, прийняте на основі фінансових звітів або інших джерел.

4. Від яких обставин залежить оцінка суттєвості інформації?

5. Що являє собою ризик отримання неадекватних результатів аудиту(аудиторський ризик)?

Ризик отримання неадекватних результатів аудиту (аудиторський ризик) може бути визначений як ймовірність висловлення аудитором неадекватного професійного судження щодо перевіреної інформації.

6. Охарактеризуйте чинники, які впливають на величину аудиторського ризику.

1. Чинники, обумовлені функціонуванням об’єкта аудитору;

2. Чинники, які визначаються змістом і обсягом процедур, виконаних аудитором, та оцінкою їх результатів;

3. Чинники, які визначаються особливостями взаємодії аудитора і контрольованого об’єкта.

7. Які вам відомі елементи аудиторського ризику? Від чого вони залежать?

До елементів ауд ризику належать:

А) внутрішній (або властивий) ризик – визначається як можливість викривлення інформації, яка перевіряється, за умови відсутності відповідних заходів внутрішнього контролю.

Б) ризик неефективності системи внутрішнього контролю становить ймовірність того, що виникненню викривлень в інформації, яка перевіряється, не можна буде своєчасно запобігти(або виявити та усунути його) за допомогою систем бух обліку та внутрішнього контролю.

В) Ризик не виявлення – ймовірність того, що процедури, які виконує аудитор, не виявлять викривлень в інформації під час перевірки

8. Яким чином аудиторський ризик залежить від рівня суттєвості інформації?

Між рівнем суттєвості інформації та ступенем аудиторського ризику існує зворотній взаємозв’язок. Це пояснюється тим, що під час планування АДФ аудитор заздалегідь визначає очікуваний рівень суттєвості інформації. Водночас аудитор робить припущення про можливу наявність в інформації, що перевіряється, певних відхилень, які можуть бути не виявлені за результатами аудиту.

Аудитор враховує зворотній зв'язок між суттєвістю і аудиторським ризиком при визначенні характеру розрахунку часу та обсягу аудиторських процедур.

9. Поясніть особливості обчислення і планування рівня аудиторського ризику. (дане питання є в книжці)

Безпосередньо від аудитора залежить лише ризик не­виявлення, який є ризиком того, що помилки в обліку і звіт­ності клієнта аудитор під час перевірки не виявить. Змен­шення цього ризику можливе у разі отримання більшої кількості аудиторських доказів і ретельнішого дослідження обраних для перевірки джерел інформації.

Якщо під час проведення аудиторської перевірки потріб­но знизити ризик невиявлення, то для цього необхідно:

-   модифікувати аудиторські процедури, які застосову­ються в ході аудиторської перевірки, тобто заздалегідь пе­редбачити збільшення їх кількості та (чи) зміни їх сутності;

-    збільшити витрати часу на перевірку;

-   збільшити обсяги аудиторських вибірок.

На жаль, аудитори України не мають достатнього досвіду для оцінювання аудиторського ризику. За основу розрахун­ку аудиторського ризику в світовій практиці використову­ється модель оцінки ризику, яка складається з трьох основних складових аудиторського ризику.

Переважна більшість зарубіжних економістів погоджу­ється з моделлю аудиторського ризику, яку запропонувала АІСРА, і описує її у такому вигляді:

DAR = IR*CR*DR

де,  DAR – прийнятний аудиторський ризик;

        IR – внутрішньогосподарський ризик;

       CR – ризик контролю;

       DR – ризик невиявлення.

Прийнятний аудиторський ризик (DAR) виражає міру го­товності аудитора надати позитивний висновок без засте­режень за умови, що ймовірність існування суттєвих поми­лок у фінансовій звітності клієнта, після проведення аудиту, не перевищує величини ОАР, яка може коливатися в межах від О до 1 (або від 0% до 100%).

Оскільки основними методами збору аудиторських свід­чень є аналітичні процедури та перевірка господарських операцій по суті, то з урахуванням цього модель аудиторсь­кого ризику можна розширити. Ризик невиявлення (DR) можна представити як комбінацію двох чинників: ризику неефективності аналітичних процедур (АР) як імовірність того, що аналітичні процедури не зможуть виявити суттєвих помилок, і ризику неефективності детальних тестів (ТD) як імовірність того, що детальні тести не зможуть виявити сут­тєвих помилок. Ці два види процедур слід розглядати як не­залежні. Таким чином, DR=АР*ТD, а розширену модель ризику можна представити в наступному вигляді:

                             DАR =ІR * СR * АР * ТD  

Цю модель також слід віднести до концептуальних. її роз­ширення не зробило аудит більш формалізованим, але це дає можливість краще зрозуміти значення вибіркового дослідження з метою аудиту сальдо балансових рахунків.

Як зазначають вітчизняні вчені, зазначена трьох-складова модель визначення аудиторського ризику має пев­ні недоліки для використання в українській практиці аудиту:

-   по-перше, оцінка прийнятного аудиторського ризику, властивого ризику та ризику контролю в значному ступені є суб'єктивною;

-   по-друге, закордонна модель аудиторського ризику є надто загальною і не дає можливості кількісно оцінити вплив основних факторів на її елементи;

-   по-третє, зазначена модель є моделлю планування, тому при оцінці результатів аудиту її використання не зав­жди є можливим.

На наш погляд, у вітчизняній практиці здійснення ауди­ту варто приділяти більшу увагу питанням оцінки аудиторського ризику, враховуючи особливості національно­го законодавства, економічної діяльності уряду, міні­стерств і відомств, податкових органів тощо. Модель розрахунку аудиторського ризику, яку пропонують зару­біжні автори, доцільно взяти за основу проекту національної моделі, але необхідно врахувати її недоліки та особливості.