
- •« Погоджено »
- •Методичні рекомендації до курсового проектування
- •Склав _________ Олексюк в.А
- •Засіданні циклової комісії
- •1.Загальні положення
- •2. Методичні вказівки по виконанню окремих пунктів проекту
- •2.1. Вступ.
- •4. Робоче (ремонтне) креслення деталі.
- •5. Конструктивно-технологічна характеристика деталі.
- •6. Технічні умови на дефектування деталі.
- •3. Технічні умови на дефектування деталі
- •7. Технічні умови на ремонт деталі.
- •8. Перелік дефектів деталі, причини їх виникнення.
- •9. Розрахунок і обгрунтування розміру партії деталей.
- •10. Вибір раціональних способів усунення дефектів деталі.
- •11. Маршрутний план відновлення деталі.
- •12. Установочні бази для обробки деталі.
- •13. Технологічне забезпечення.
- •13.1. Обладнання (устаткування).
- •13.2. Ріжучий інструмент.
- •13.3. Вимірювальний інструмент.
- •14. Режими обробки.
- •15. Технічні норми часу.
- •16. Собівартість відновлення деталі.
- •17.Технологічна документація
- •18. Конструкторська частина
- •19. Питання охорони праці
11. Маршрутний план відновлення деталі.
Розробка технологічного процесу складається з комплексу взаємопов'язаних робіт, які передбачені Єдиною системою технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ), та повинна виконуватись у повній відповідності до вимог ГОСТ 14.301 – 83.
Для дрібносерійного виробництва розробляється одиничний технологічний процес, який дає можливість скорочувати час на підготовку виробництва, ефективно застосовувати універсальне обладнання та універсально-наладочні пристрої.
Маршрутний технологічний план розробляється на основі попередньо опрацьованої технології (пункт 2.9) усунення кожного дефекту деталі. Доцільно, попередньо, скласти технологічні плани усунення кожного з дефектів деталі окремо, з розробкою змісту операцій. На основі цього розробити маршрутний план усунення всіх дефектів деталі користуючись та керуючись такими принципами:
У першу чергу:
-обробляють ті поверхні, які будуть базовими при подальшій обробці;
-виконують підготовчі операції по обробці поверхонь перед відновленням (зняття гарту, розробка тріщин, розсвердлювання чи зенкерування отворів, проточування різей, шліців тощо);
-виконують операції, пов'язані з термічним впливом на деталь (наплавлення, заварювання отворів, шпонкових канавок тощо).
Далі:
-якщо сукупність дефектів деталі вимагає застосування кількох способів усунення (наприклад, наплавлення та тиску) то, очевидно, спочатку потрібно виконати наплавлення, а потім вже правку деталі, тоді як при використанні гальванічних покрить (або металізації) першочергово повинна виконуватись правка;
-поверхні, обробка яких пов'язана з точністю та допусками відносного розташування поверхонь (співвісності, перпендикулярності, паралельності), обробляють при одному встановленні деталі;
-механічну обробку поверхонь проводять послідовно, по мірі зростання вимог до точності та шорсткості поверхонь (спочатку чорнові, потім чистові операції);
-у кінці маршруту виконують операції по обробці поверхонь, які легко пошкоджуються (різі, буртіки тощо);
-завершують маршрутний план контрольною операцією, у якій перевіряють технічний стан, розміри, шорсткість відновлених поверхонь.
Плануючи операції по підготовці поверхонь до відновлення, треба мати на увазі деякі особливості їх застосування та виконання.
Перед наплавленням під флюсом або у середовищі захисного газу, попередня механічна обробка (точіння, розточування, шліфування) не обов'язкові. Поверхні готуються під наплавлення тільки очищенням від можливих забруднень або іржі.
При спрацюваннях поверхонь до 0,2 мм., та використанні для відновлення вібродугового наплавлення з охолодженням рідиною, поверхню, перед відновленням, потрібно точити чи шліфувати з припуском 0,20…0,25 мм. на сторону.
Шліци висотою до 2,5 мм. перед наплавленням поверхні можна не проточувати.
При висоті шліца 2,5…5,0 мм., поверхня відновлюється з попереднім проточуванням шліців, або заварюванням шліцьових канавок.
При висоті шліца понад 5,0мм. доцільно усувати спрацювання наплавленням бічних поверхонь шліців.
При відновленні зовнішніх різей малих діаметрів, вібродугове наплавлення поверхні можна проводити без попереднього проточування різі.
При використанні гальванічних способів відновлення поверхонь попереднє шліфування поверхонь обов'язкове.
При підготовці тріщини у деталі з алюмінієвого сплаву до заварювання, засвердлювання кінців тріщини не потрібне.
Для чавунних деталей, обов'язково засвердлити кінець тріщини на відстані 6…10 мм. від видимого кінця, свердлом 3…4 мм..
Розробку тріщини канавкою з одного боку проводять при товщині деталі 5…12 мм., при товщині деталі понад 12 мм., розробку необхідно проводити з двох боків. Тріщини на деталях товщиною до 5 мм., розробляти не потрібно.
При відновленні отворів, їх ,попередньо, потрібно розсвердлити, розточити чи зенкерувати. Перед заварюванням отвору діаметром до 12 мм., його попередньо зенкерують конічним зенкером.
Для постановки у отвір чавунної втулки, розточування чи розсвердлювання проводиться із збільшенням діаметру на 8…10 мм., для сталевої втулки на 4…5 мм..
У пояснюючій записці, перед виконанням маршрутного плану, обов'язково потрібно привести перелік дефектів, для усунення яких план розробляється.
При розробці маршрутного технологічного процесу, зміст операцій викладається без розбивки на переходи. Тому зміст кожної операції розкривається досить докладно.
( У курсовому проекті бажано розкривати зміст кожної операції з розбивкою її на переходи)
Кожна операція повинна мати номер, назву.
Операції нумеруються так: 005, 010, 015, 020 …
Найменування операцій обробки різанням: “токарна”, “свердлильна”, “фрезерувальна”, “шліфувальна” …
Найменування операцій обробки тиском, термообробки: “роздавання”, “обтискування”, “гартування”, “відпал”…
Найменування операцій гальванічних, наплавлювальних: “хромування”, “насталювання”, “наплавлення”, “заварювання”…
Зміст операцій потрібно розкривати конкретно і стисло, з приведенням повної інформації щодо змісту (виконавець операції повинен сприймати зміст необхідних робіт однозначно).
Наприклад: “Точити 2 поверхні 3 від 16 мм. до 15 мм. на довжині 25 мм., на прохід (в упор), R = 1,25 мкм.”
“Свердлити 4 отвори 5 діаметром 8,3 мм. глибиною 15 мм., на прохід (в упор)”.
При розробці маршрутно-операційного плану технологічного процесу, потрібно повніше розкривати зміст окремих операцій.
Зміст окремих операцій потрібно розбивати на переходи: основні (технологічні) та допоміжні.
У основному переході викладається зміст операції. У допоміжних переходах розкривають зміст допоміжних робіт, які необхідно виконати для забезпечення виконання основних робіт (встановлення і зняття деталі, заміна інструменту, переналагодження верстату на інші режими обробки, переустановлення деталі для обробки іншої поверхні тощо).
Наприклад: “1. Встановити, вивірити, закріпити деталь. Зняти деталь.
2. Точити поверхню 2 з 16 мм. до 15 мм. на довжині 25 мм., на прохід,
R = 1,25 мкм.
3. Переналагодити верстат на точіння поверхні 3.
4. Точити поверхню 3 з 25 мм. до 24 мм. на довжині 12 мм.,в упор,
0Rа = 1,25 мкм.”
Приклад виконання маршрутного плану.
005 Свердлильна. Свердлити 2 отвори 3 діаметром 8,3 мм. на глибину 15 мм., в упор.
010 Свердлильна. Нарізати у 2 отворах 3 різь М10 на глибину 10 мм., в упор.
015 Контрольна. Перевірити технічний стан, розміри нарізаної у отворах 3 різі.