Висновки

Комунікація є необхідною передумовою життєдіяльності людини і однієї з фундаментальних основ існування суспільства.

Комунікативний процес є необхідною передумовою становлення, розвитку та функціонування всіх соціальних систем, тому що саме він забезпечує зв'язок між людьми, робить можливим зв'язок між різними поколіннями, та соціально-культурними системами, накопичення і передачу соціального досвіду, організацію спільної діяльності, трансляцію культури.

Процес комунікації - це технологія безперервної взаємодії людини з оточуючим її світом, послідовність і особливості її поведінки, дій і станів при передачі, обміні, отриманні і збереженні інформації.

Комунікація – це не просто інформаційний процес, це багатогранний процес духовно-психологічного зв'язку між людьми.

В теорії комунікації можливо виділити наступні аспекти:

• онтологічний (пов'язаний з сутнісною природою об'єкту, що вивчається); гносеологічний (пов'язаний з процесом пізнання об'єкту і вичленує предмету дослідження);

• методологічний (пов'язаний з обґрунтовуванням підходу або принципів наукового аналізу)

• аксіологічний (пов'язаний з ціннісними характеристикими процесу комунікації).

Комунікативні функції можна розділити на три великі групи:

• інформаційні функції (метамовна, когнітивна, номінативна);

• прагматичні функції (фатична, функція самопрезентації, регулююча спонукальна, волюнтативна, апелятивна, ритуальна, перформативна);

• емоційно-експресивні функції.

Предмет комунікації - це та частина внутрішнього або зовнішнього світу реципієнта, на яку комунікант безпосередньо впливає. Якщо за формою прояву (слова, жести, поза і інші невербальні аспекти) комунікація відноситься до фізичного, матеріального світу, за змістом (значення слова) до соціального, то по предмету дії комунікація завжди відноситься до духовно-психологічного.

В комунікації духовно-психологічна сфера людини використовується як посередник для зміни її пізнавального, емоційного, поведінкового та інших аспектів діяльності.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення комунікації.

2. Які основні аспекти можливо виділити в понятті «комунікація»?

3. В чому полягає соціально – інтерреляційнийпідхід до вивчення комунікації?

4. Як співвідносяться поняття «комунікація» та «спілкування»?

5. Поясність сутнісний зміст онтологічного аспекту комунікації.

6. На чому базується аксіологічний аспект комунікації?

7. З якими основними поняттями пов'язаний гносеологічний аспект комунікації?

8. Яке значення має соціальний статус учасників комунікативного процесу?

9. В чому полягає методологічний аспект комунікації?

10. Назвіть основні закони комунікації.

11. Які методи використовуються для вивчення комунікативних процесів?

12. Назвіть основні функції комунікації.

13. Що складає предмет теорії комунікації?

Тема 2. Основні етапи розвитку теорії комунікації

Проблема комунікації в античній культурі. Комунікативна проблематика в християнській і новоєвропейській культурі. Теорії комунікації в класичний та посткласичний період. Сучасні концепції комунікації: математична теорія комунікації, теорія міжкультурного змісту комунікації, теорія соціального обміну. Лінгвістичні підходи в комунікації. Теорії масової комунікації.

Базові терміни: «риторика», «етика», «гомілетика», «герменевтика»,

«семіотика», «семантика», «соціолінгвістика»