10.2. Особливості текстової структури документа в соціально-комунікативному процесі

10.2.1. Поняття комунікативного статусу в документно - інформаційній комунікації

Потенція комунікативної діяльності віртуально присутня в кожному психічно здоровому члені людського суспільства, що оволодів нормами мовного спілкування. Проте можливості і результати її конкретної реалізації надзвичайно різноманітні. Список умов включає як природні, антропометричні і психогенетичні параметри (стать, вік, талант), так і параметри, що соціально набуваються в процесі навчання; як внутрішні, психологічні чинники (наявність чи відсутність установки чи мотиву для спілкування), так і зовнішні чинники (біографічні, професійні і інші нахили); як способи кодифікування повідомлення (усні чи письмові повідомлення, природна чи штучні знакові системи), так і мета комунікативного акту (повідомлення, дія, переконання і т. д.); як регістр взаємостосунків суб'єкта і об'єкту (офіційні/неофіційні), так і характер референтного простору, що відображається в повідомленні і т.д.

Всі ці нескінченні умови дають нескінченне число комбінацій, що істотно впливають на актуалізацію комунікативної потенції індивіда. Даний процес (актуалізації) залежно від можливих комбінацій йде від одного до іншого суб'єкта комунікативної діяльності в рамках побутового або офіційного, наукового, художнього або якого-небудь іншого жанрово-типового спілкування, спираючись на одні і відсікаючи за непотрібністю інші характеристики цілісної особистості. Можна стверджувати, що кожний потенційний комунікант містить в собі сполучення віртуальних комунікативних ролей, які за відповідних умов актуалізуються, нерідко перемежаючись і побічно впливаючи один на одного.

Активізуючи будь-яку з своїх віртуальних комунікативних ролей, людина перемикається з потенційного у власне комунікативний статус.

Комунікативний ланцюжок «відправник — повідомлення —одержувач» має три можливі статуси свого буття: потенційний, зовнішній і внутрішній. Взаємозв'язок і взаємоперехід цих трьох статусів забезпечують позачасове існування надперсонального письмового повідомлення.

Потенційно комунікативний статус повідомлення змінює етап кодування і є консервацією повідомлення в певному статичному матеріалі (рукописі, книзі), яка робить можливим нескінченне буття, багатократне тиражування і необмежене розповсюдження повідомлення без шкоди його ідентичності як комунікативної одиниці.

Зовнішньо комунікативний статус об'єкта і суб'єкта комунікативної діяльності є станом скороминущим. Потенційний комунікант в різний час свого життя може утілюватися в безлічі різноманітних комунікативних ролей. Кожного разу це пов'язано з відповідною параметризацією його особистості. Тобто на кожному новому етапі свого життя потенційний реципієнт сприймає один і той же текст по - різному.

Комунікативна діяльність реципієнта по декодуванню кожного конкретного повідомлення наділена протяжністю в часі і розосереджена в цілісно-особовому бутті індивіда, де вона межує з іншими видами діяльності, як комунікативними, так і не комунікативними.

Процес декодування тексту обмежений рамками розвертання самого тексту. Цьому процесу моятжуть передувати і робити на нього деякий вплив чинники вибору реципієнтом певного повідомлення. Такими чинниками можуть бути: попереднє ознайомлення реципієнта з допоміжно-вторинними повідомленнями, такими, як рецензії, реферати, анотації, реклама, що створюють відповідну уяву про первинний документ.

Зовнішньо комунікативне існування над персонально адресованого повідомлення складається з двох функціонально різнорідних етапів: 1) етап ґенези повідомлення, на якому документ знаходиться у владі свого творця і який закінчується тиражуванням тексту і відчуженням його від автора; 2) етап відчуженого, самостійного існування документа в суспільній комунікативній циркуляції.

Етап ґенези включає кодування повідомлення, що звичайно зв'язане зі всілякими переробками і перекомпоновуванням частин, з авторським перебором створюваних текстових варіантів, які можуть відрізнятися один від одного як на рівні окремих слів, так і на рівні композиції всього твору. Суб'єктивна комунікативна діяльність автора часто, окрім створення підсумкового тексту, має також «побічні продукти» творення тексту (робочі матеріали, записки «для себе», чорнові варіанти, текстові шматки, що не увійшли до підсумкового варіанту, і т. д.), які або так і залишаються аутокомунікативними одиницями, або просто знищуються.

Тиражування тексту звичайно співпадає з початком функціонування повідомлення в суспільній комунікації. Тиражування (на сучасному рівні комунікативних процесів) в більшості випадків означає публікацію твору. Проте можливо також розповсюдження препринтів, облікових, ксерокопійованих та інших екземплярів рукопису, що знаходяться в обіході суспільному комунікативному просторі.

Як правило, тиражування і випуск повідомлення в комунікативну циркуляцію означає закінчення етапу ґенези і початок самостійного, відчуженого від влади автора, існування літературного твору.

Проте можливі ситуації, коли ці два етапи перетинаються, накладаючись один на одного. В цьому випадку має місце публікація частин ще не завершеного твору або публікація скороченого, не остаточного, так званого, журнального варіанту твору. Найяскравішим прикладом перетину цих двох етапів є випадки відновлення діяльності автора по відношенню до вже розтиражованого і комунікативно функціонуючого повідомлення. Це призводить до того, що в певному суспільному комунікативному просторі починають паралельно циркулювати різні авторські варіанти повідомлення. З часом хронологічно найпізніші з них стають еталонними.

На етапі ґенези, якщо він не встиг завершитися тиражуванням тексту, можливо насильне переривання комунікативного існування повідомлення. Іноді це відбувається по волі автора, проте значно частіше — проти авторської волі (наприклад, заборона діяльності політично неблагонадійного автора в тоталітарному суспільстві.)

Після завершення етапу ґенези і тиражування повідомлення насильно припинити комунікативне функціонування твору практично неможливо. Вилучення тиражів, спалювання неугодних текстів — зрештою це переважно ритуальні дії, які можуть привести лише до тимчасового і локального звуження читацької аудиторії. Повністю припинити комунікативну циркуляцію повідомлення до тих пір, поки існує хоч один екземпляр його матеріального модусу, не дано нікому.

Соціальний простір- це система соціальних відносин, що інтуїтивно відчувається людьми. Соціальні відносини численні і різноманітні — споріднені, службові, сусідські, випадкові знайомства і т. д., тому соціальний простір повинен бути багатовимірним. Коли говорять, що людина «пішла вгору» або «опустилася на дно життя», мається на увазі соціальний простір.

Розповсюдження значень в соціальному просторі означає сприйняття їх людьми, що знаходяться в певних соціальних відносинах з комунікантом. Комунікант ніколи не ставить за мету передати повідомлення з пункту А в пункт В; йому важливо, щоб значення повідомлення дійшло до соціально пов'язаних з ним людей і був ними правильно зрозумілим. В гіршому випадку виходить не смислова взаємодія, соціальної комунікації немає. Так, читацьке призначення книги є її соціально-комунікаційна адреса, а поштова адреса, по якій переслали книгу, — матеріально-просторові координати читача.

Соціальний час— це інтуїтивне відчуття перебігу соціального життя, що переживається сучасниками. Це відчуття залежить від інтенсивності соціальних змін. Якщо в суспільстві змін мало, соціальний час тече поволі; якщо змін багато, час прискорює свій хід. Згідно «соціальному годиннику», десятиріччя застою рівні року революційної перебудови.

При великих просторово-часових дистанціях між ґенезою повідомлення і замиканням комунікативного ланцюжка актуалізована фігура адресата може значно відхилятися від гіпотетичної моделі. Тобто, створюючи певне документне повідомлення, комунікант розраховує на певного уявного реципієнта, наділяючи його конкретними властивостями. Але чим більшою є часова відстань між комунікантом та реципієнтом, тим далі реципієнт буде відходити від уявного ідеалу. Тобто, наприклад, абсолютно різним може бути прочитання Шекспіра його сучасниками та нащадками.