1. 8.1.Комунікація в малих групах

8.1.1. Класифікація малих груп в контексті їх комунікативної спрямованості

Однією з найпоширеніших є класифікація видів комунікації на підставі рівня або контексту, в якому вона здійснюється. По цьому критерію виділяють наступні види комунікації: міжособову, групову і масову. Явище групової комунікації виникає перш за все при безпосередньому спілкуванні людей в конкретних групах.

В контексті групової комунікації можливо виділити комунікацію в малих групах та комунікацію в організаціях.

Людина пов'язана з малими групами з самого початку свого життя, адже через них значною мірою отримує інформацію про зовнішній світ і надалі організовує свою діяльність.

Для групової комунікації характерні такі особливості: сукупність позицій членів групи щодо отримання і зберігання значущої для групи інформації; груповий вплив і ступінь ідентифікації людини з групою; пошук і вироблення загального групового рішення.

Мала група - нечисленна по складу сукупність людей, члени якої знаходяться в безпосередньому особистому спілкуванні, з'єднані загальною соціальною діяльністю, що є основою для виникнення емоційних відносин, групових норм і групових процесів.

Для малої групи характерні такі основні риси:

• контактність - можливість кожного члена групи регулярно спілкуватися один з одним, сприймати і оцінювати один одного, обмінюватися інформацією;

• цілісність - соціальна і психологічна спільність індивідів, що входять до групи, що дозволяє сприймати їх як єдине ціле;

• стабільність складу, обумовлена перш за все індивідуальною неповторністю і незмінністю учасників;

• стійкість взаємодії, що забезпечується взаємним позитивним підкріпленням активності, направленої на успіх групи в цілому.

• наявність внутрішньої структури, що включає систему неформальних ролей і статусів, норми і правила поведінки, а також механізм соціального контролю;

• задоволення особистих запитів через належність до групи. Мала група, на відміну від великої задовольняє найбільшу кількість життєво важливих потреб людини. Якщо задоволення, що отримує індивід в конкретній малій групі, стає нижчим певного рівня, індивід покидає її.

Найбільш поширеним є визнання малої групи з кількістю 2 – 20 її членів.

За ступенем емоційного залучення малі групи поділяють на первинні та вторинні. Первинні групи - особливий різновид малих груп, зв'язки в яких спираються на безпосередні особисті контакти, на емоційне залучення її членів в справи групи, що забезпечує високий ступінь ідентифікації членів з групою. Типовим прикладом первинної групи є сім'я.

Вторинні малі групи - спільності, в яких безпосередніх контактів менше ніж в первинних, а для спілкування між членами групи використовуються різні «посередники», наприклад у вигляді засобів зв'язку.

За діяльнісною ознакою малі групи поділяються на формальні та неформальні. Формальні малі групи - це групи, членство і взаємостосунки в яких визначаються формальними розпорядженнями і домовленостями, заданими ззовні. Відповідно у формальній групі строго розподілені статуси і ролі, перш за все по відношенню до структури влади.

Неформальні малі групи - об'єднання людей, що виникають на основі внутрішніх потреб індивідів в спілкуванні, розумінні, симпатії, належності до даної групи. Такі групи виникають стихійно, статуси та ролі окремих членів групи формально не закріплені, відсутня задана по вертикалі система взаємовідносин.

По тривалості існування виділяються стабільні та тимчасові малі групи.

Стабільними називаються малі групи, відносна стабільність існування яких визначається їх призначенням і довготривалою метою функціонування. Тимчасовим називають об'єднання індивідів, існування якого обмежено за часом.