2.2.5. Психологічний підхід

Психологія – наука про закономірності, механізми та факти психічного життя людини та тварин. Одним з найважливіших комунікативних аспектів психології є вивчення здатності людини відображати світ, пізнавати його і регулювати свою взаємодію з природним та соціальним середовищем. При цьому загальна психологія надає велику увагу таким факторам, що мають безпосереднє відношення до процесу комунікації, тобто способам вербальної комунікації, а також різним видам невербальної комунікації і особливостям їх сприйняття, обумовленим психологічними особливостями особистості.

В межах соціальної психології досліджуються проблеми психології міжособової взаємодії (способи спілкування, міжособове сприйняття і розуміння), психології малих груп (взаємодія індивіда і малої групи, внутрішньо групові відносини, конфлікти), психології міжгрупових відносин і т.п.

2.2.6. Соціологічний підхід

Соціологія – наука про суспільство як цілісну систему та про окремі соціальні інститути, процеси та групи, що розглядають їх зв’язки з суспільством в цілому. Соціологія, вивчаючи структуру суспільства і динаміку суспільного розвитку, велике значення приділяє проблемам комунікації, оскільки у фокусі її уваги опиняються проблеми зв'язків і відносин різних соціальних суб'єктів - окремих осіб, малих і великих соціальних груп - класових, національних, етнічних, демографічних і ін. В теоретичних пошуках Н. Лумана, Ю. Хабермаса комунікативна теорія стає основною категорією, предметом соціологічного дослідження.

Висновки

В античній філософії період зародження досліджень в галузі теорії комунікації був пов'язаний з активною діяльністю софістів і Сократа. Звернення до проблеми людини, людського буття виводило на перший план питання міжособових відносин, які стали предметом риторики і етики. Аристотель вважається творцем логіки – мистецтва правильного мислення.

Середньовічні схоласти відродили старогрецьку герменевтику - науку про розуміння і тлумачення поетичних (Гомер) і священних (Біблія) текстів.

Постнекласичнийпідхід зводить природу соціального до суб'- єктно - суб'єктних відносин, тобто до принципу інтерсуб'єктивності. В даному випадку має місце аналіз соціуму як комунікативної системи, а комунікації постають засобом самовідтворювання суспільства.

Питання для самоконтролю:

1. Коли виникає риторика?

2. В чому полягає сутність сократичного методу діалектики?

3. Які основні проблеми комунікації сформувала епоха античності?

4. Як змінилися акценти в дослідженні проблеми комунікації в епоху Відродження, порівняно з Середньовіччям?

5. Як позначилась суб’єкт - об’єктна парадигма німецької класичної філософії на розвитку комунікативної теорії ХІХ ст.?

6. Які основні напрями розвитку комунікативної теорії в ХХ ст.?

7. Які існують підходи до класифікації наук, що досліджують проблеми комунікації?

8. Які проблеми вирішує філософська герменевтика в системі комунікативної теорії?

9. Яка наука досліджує знакові аспекти комунікації і в чому полягає її зміст?