2.2.3. Прикладний підхід

Психоаналіз – метод психотерапії та психологічне вчення, що ставить у центр уваги несвідомі психічні процеси та мотивації.

Психоаналіз (і психотерапія), що виникли з теорії 3.Фрейда, розглядають комунікативні процеси як такі, що дають можливість зазирнути у несвідоме, в ту частину нашої психіки, яка закрита від нашого погляду індивідуальною цензурою. Такі «заховані» проблеми, згідно з З.Фрейдом, викликали істерію, й за допомоги психотерапії він намагався вийти на те, що саме спричинило це порушення психіки. З точки зору психоаналізу кожне психічне явище має бути досліджене в трьох аспектах: динамічному (як результат взаємодії різних психічних сил), енергетичному (розприділення пов’язаної і вільної енергії, що використовується в тому чи іншому процесі), та структурному.

К.Г.Юнг уже більше акцентував не індивідуальне підсвідоме, а колективне, маючи на увазі колективні символи, які подекуди виявляються у міфах, казках. 3.Фрейд теж мав змогу виходити на підсвідоме, спираючись і на літературний матеріал. У повсякденному житті він бачив прояви несвідомого в таких мовленнєвих актах, як анекдоти, мовні помилки тощо. Саме вони допомагають винести на поверхню те, що заховане у глибині.

Комунікація ділова – вид спілкування, метою якого є організація і оптимізація виробничої, наукової, комерційної чи іншої діяльності. Завданням цього виду комунікації є визначення ефективності проведення ділових переговорів, нарад, бесід, визначення впливу промовця на аудиторію, характеристика засобів обробки інформації в діловій сфері, раціональний пошук рішення ділових комунікативних проблем.

Теорія перформансу²⁴. Перформанс, як визначає його, наприклад, Р.Шехнер, - це діяльність, якою займаються індивід чи група у присутності іншого індивіда чи групи. Це досить загальне визначення, але реально сюди відносять абсолютно всі різновиди видовищ: від театру, цирку до масового дійства типу першотравневої демонстрації. Перформанс активно спирається на аудиторію, яку розподіляють на два типи: інтегровану та випадкову. Інтегрованою є така аудиторія, яка невіддільна від цього перформансу. Це можуть бути, наприклад, рідні під час такого перформансу, як весілля. Загалом інтегрована аудиторія входить у перформанс як частина ритуалу, випадкова ж аудиторія просто приходить подивитися. Інтегрована аудиторія часто наперед знає, що саме відбудеться, тому її сприйняття не таке активне, як у аудиторії випадкової, яка навіть платить гроші, щоб подивитися.

2.2.4. Філологічний підхід25

Лінгвістика(мовознавство) вивчає форми, в які саме оформлюється комунікація. Традиційний підхід лінгвістики: від форм до значень, які несуть ці форми. Нові комунікаційні граматики, що вже почали з'являтися, особливо це стосується англійської мови, побудовані за зворотним принципом: від значення до форми.

Семантика - це наука, що вивчає значення мовних одиниць. Без формалізації семантики неможливе будь-яке комп'ютерне моделювання людського мислення і спілкування, тому семантика бурхливо розвивалася в останні десятиріччя, поступово переходячи в такі науки, як комп'ютерна лінгвістика, когнітивна лінгвістика, штучний інтелект.

Соціолінгвістика займається співвідношенням соціальних і мовних структур, тому багато досліджень у цій галузі присвячені якраз проблемам комунікації. Більшість конкретних соціолінгвістичних проблем збігаються з проблемами теорії комунікації, тільки їх розв'язують на рівні мовного матеріалу.

Психолінгвістика. Психолінгвістика займається еквівалентами мовних процесів у психіці.

Паралінгвістика займається процесами, які супроводжують мовну комунікацію. Інформацію слухачеві несуть також тембр голосу, жіночий/ чоловічий /дитячий голос, поза промовця, відстань спілкування тощо. Це все об'єднується терміном "невербальна комунікація". Ситуація ускладнюється ще й тим, що кожна культура має свої закони невербальної комунікації. Наприклад, для нашої культури характерним є те, що промовець намагається дивитися прямо в очі, коли він їх відводить, ми вважаємо, що він бреше. Східні культури дозволяють дивитися вбік при розмові.