Лекція 10. Тема : Успішне міжособистісне спілкування

1.Поняття, критерії і рівні успішності спілкування.

2.Стиль спілкування як фактор успішності. 3.Оптимальний стиль спілкування.

1. Поняття, критерії і рівні успішності спілкування

Критерії успішності, засоби і способи, необхідні для формування успішного міжособистісного спілкування, можуть бути виведені за аналогією з критеріями ефективності групової діяльності.

Відсутність конфліктів не є надійним показником успішності з двох причин: а) замість відкритих конфліктів може спостерігатися напруженість, замаскована під ввічливим спокійним тоном, формальним контактом; б) конфлікти у сучасній соціальній психології не розглядаються як абсолютно негативне явище, за ними визнається певна позитивна роль.

Успішність будь-якої групової діяльності визначається досягненням цілей (у неформальному міжособистісному спілкуванні ними є контакт, психологічна близькість, довірливі відносини); задоволеністю (в даному випадку — задоволеність самим процесом спілкування, коли в ході спілкування не виникає відчуття прикрості, тривалих пауз тощо); відсутністю труднощів (в першу чергу напруженості, скутості, внутрішніх перешкод).

Таким чином, психологічним показником успішності неформального міжособистісного спілкування є його спонтанність, легкість, забезпечена навичками і саморегуляцією, задоволеність спілкуванням унаслідок досягнення психологічного контакту і взаєморозуміння.

Задоволеність спілкуванням і відносинами - це характеристика суб'єктивної сторони міжособистісних відносин на свідомому і безсвідомому рівнях; психологічний стан, що володіє мобілізуючим ефектом в багатьох видах діяльності; включає відчуття повноцінності і стабільності міжособистісних відносин при відсутності страхів, підозрілості, напруженості, відчуття самотності.

Успішність спілкування виявляється в досягненні і збереженні психологічного контакту з партнером з метою стабілізації міжособистісних відносин на їх оптимальній стадії розвитку через досягнення сумісності, згоди, взаємної пристосованості і задоволеності шляхом гнучкого коректування цілей, станів, способів впливу відповідно до змінних обставин.

В даному випадку успішність визначається швидше не як одиничний кінцевий результат, але як процес, в який обидва партнери повинні зробити рівний внесок, щоб досягти стану взаємної задоволеності.

Основними психологічними критеріями успішності спілкування слід вважати легкість, спонтанність, свободу, контактність, комунікативну сумісність, адаптивність і задоволеність.

Контактність і комунікативна сумісність забезпечують перехід до стадії комунікативної успішності, на якій виникає ефект легкості, свободи, емоційної підтримки і співчуття, взаєморозуміння і задоволеності відносинами. Кульмінаційну стадію довірчого спілкування знаменує відчуття психологічної близькості і безумовного прийняття один одного.

Як інтегральна характеристика комунікативної поведінки людини, успішність спілкування розвивається з віком, надбанням і розширенням кола соціальних умінь, зростанням довіри до себе і своїх можливостей.

Товариськість належить до найбільш загальних і первинних рис вдачі. На думку Б. Р. Ананьєва, В. З. Мерліна, товариськість значною мірою пов'язана з типом вищої нервової діяльності людини, її темпераментом. Це — одна з комунікативних рис особи, до яких слід віднести і інші риси: контактність, дотримання соціальних норм у взаємодії, експресивність, ініціативність.

У товариськості виражається потреба людини в інших людях і контактах з ними, прагнення до цих контактів, їх інтенсивність і легкість, а також схильність людини до дружньої поведінки в ситуації спілкування і встановлення приязних відносин, уміння не губитися у момент спілкування, прагнення взяти на себе ініціативу в контакті, при нагоді — і роль лідера в групі. Товариськість пов'язана з емоційним і загальним самопочуттям людини перед вступом у спілкування, в момент самого контакту і після нього. Ця риса характеру припускає наявність комунікативних навичок, що забезпечують легкість спілкування і полегшують партнерові контакт: уміння слухати, висловлюватись, підтримувати бесіду і міняти тему, знайомитись, знаходити правильну форму звернення до іншої людині; зазвичай зв'язана з такими уміннями, як володіння жестикуляцією, доречність і багатство міміки, виразність інтонацій і поз. Протилежною рисою є замкнутість, крайній прояв якої — аутистичність.

Контактність — це специфічне соціальне уміння, в основі якого лежить природна товариськість. Це здатність вступати в психологічний контакт, формувати в ході взаємодії довірчі відносини, засновані на згоді і взаємному прийнятті; здатність, забезпечена володінням навичками і вміннями спілкування і саморегуляції, а також особистісними властивостями, що сприяють контакту.

Контактність — продукт поєднання перцептивних, інтелектуальних, комунікативних здібностей на основі розвиненої саморегуляції, одна в складових соціального інтелекту. Біологічна основа контактності забезпечує більш швидкий, але не обов'язковий вищий її розвиток у представників сангвінічного темпераменту, екстравертів. Її розвиток відносно незалежний від професійної діяльності (інтенсивність контактів не пов'язана безпосередньо з їх успішністю).

Контактність формується на перших порах життя дитини і розвивається як загальна комунікативна здатність, що спочатку спрямовується темпераментом і особливостями вищої нервової діяльності. Вона виявляється в більшій здатності людини мобілізувати наявні засоби для досягнення контакту (володіння станом, тілом і міміко-виразними засобами, налаштованість на контакт), в умінні змінювати в залежності від ситуації міру своєї відвертості і обирані засоби впливу, у володінні комунікативною ситуацією в цілому.

Це соціальне уміння має як позитивні, так і негативні характеристики. Позитивні сторони контактності — установка на контакт, мобілізація всіх засобів спілкування, стимулююча мотивація, рефлексія і зворотний зв'язок. До числа негативних характеристик входять своєрідна егоцентричність, тобто привернення уваги «на себе», орієнтація на зараження своїми інтересами, станами, переважання неусвідомлюваних спонук. Контактності не обов'язково властива доброзичливість; може спостерігатись агресивна, нав'язлива контактність.

Крім контактності, ще одним критерієм успішності спілкування є комунікативна сумісність. Це один з видів соціально-психологічної сумісності, що означає готовність і вміння співробітничати, створювати невимушену атмосферу взаємної задоволеності спілкуванням, забезпечувати приємний клімат в групі.

Комунікативна сумісність — вид сумісності, що виникає на основі взаєморозуміння і узгодженості спільної позиції; характеризується відсутністю несприятливих наслідків комунікативної взаємодії у вигляді напруги, досади, психологічного дискомфорту. До групи високосумісних людей входять неконфліктні, неагресивні, без особистих проблем, неавторитарні, задоволені спілкуванням і відносинами в своєму близькому колі люди.

Адаптивність в спілкуванні говорить про готовність до перегляду звичних рішень, вміння зберігати наполегливість, здатність гнучко реагувати на змінні обставини, упевненість в собі і своїх принципах, повну включеність в соціальні зв'язки, дотримання соціальних норм; при цьому можна відзначити достатньо гнучке і вільне володіння людиною своїми станами. Розвинена адаптивність означає високу міру особистої свободи в контактах, яка протилежна податливій конформній поведінці.

За критеріями контактності, адаптивності та комунікативної сумісності В.Н.Куніциною виокремлені шість рівнів успішності спілкування :

Рівень майстерності і свободи в спілкуванні — припускає високу сумісність, контактність і гнучкість, адаптивність, розвинені навички і саморегуляцію, відсутність відчуженості, тобто включеність в соціальні зв'язки, відсутність напруженості, адекватність реагування.

Лідерський рівень — його легко досягають екстраверти, які добре володіють комунікативними навичками і уміннями, лідери за вдачею, упевнені в собі і задоволені відносинами в близькому колі. Вони знаходять взаєморозуміння з людьми, мають розвинене відчуття власної гідності, яке позбавляє від недовіри до людей і зайвих сварок і непорозумінь. Лідери сміливі і активні в контактах, ситуативно сором'язливі, без зайвої чутливості, вдаються до маніпулювання, володіють різноманітними способами впливу на людей, не авторитарні, люблять радити.

Радикально-партнерський рівень — характерний для орієнтованих на партнерство радикалів, які вміють вислухати і знайти спільне рішення. Вони конформні, добре працюють в групі, практичні і неагресивні, володіють високою емпатією, егоцентричні; їм властиві самоконтроль і самодисципліна.

Раціонально-консервативний рівень — особи, що складають цю групу, консервативні, закриті, обачливі, нонконформні, занурені в себе, мрійливі, погано контролюють емоції; у них відсутня емпатія.

Агресивно-авторитарний рівень — авторитарність поєднується з високою агресивністю (що зазвичай характерно для високоавторитарних осіб). У таких людей немає достатньої гнучкості в способах впливу, знижена самоповага, наслідком чого є висока тривожність; недолік впливу обумовлений, крім всього іншого, недостатньою сформованістю навичок і вмінь, що підтверджується також і відсутністю маніпулятивності. Їм властиві підвищена конфліктність, нетерпіння, недовірливість, відсутність партнерської орієнтації, дратівливість, внутрішні і зовнішні конфлікти.

Рівень невротичної самотності і сором'язливості — його складають люди з глибоким відчуттям самотності, аутистичні, вкрай невротизовані, які погано адаптуються, зі слабкою саморегуляцією. Вони мріють про легкість спілкування, але підвищена самокритичність і невпевненість не дають їм реалізувати наявні навички і уміння. Це — соромливі, сенситивні, нетовариські скептики і навіть холодні люди.