Лекція 6. Тема : Феномен особистого впливу та стратегія маніпулювання.
1.Поняття особистого впливу.
2.Особистий вплив, влада та лідерство.
3.Типи особистого впливу.
4.Основні стратегії впливу на людину.
5.Маніпуляція у спілкуванні.
6.Тактики впливу.
7.Самопрезентація як засіб впливу.
1. Поняття особистого впливу
У психологічній літературі частіше зустрічається визначення поняття «вплив», чим визначення поняття «особистий вплив». Психологічний вплив визначається як «процес і результат зміни одним суб'єктом поведінки, психіки іншого суб'єкта» (Конюхів, 1996, с.17) або як «дія на стан, думки, відчуття і дії іншої людини за допомогою виняткових психологічних засобів, з наданням їй права і часу відповідати на цю дію» (Сидоренко, 1997, с.125). Особистий же вплив розумівся ще на початку XX століття як «здатність діяти на характер іншого особи прихиляючи або відштовхуючи і мати при цьому успіх» (Майнгардт, 1992, с.10).
При цьому головним результатом і вищою метою особистого впливу є зміна, що відбувається в свідомості і душі іншої людини, а не вигідні для впливаючого зміни в діях. Акцент на розвиваючому аспекті впливу зроблений нами навмисно, щоб чітко провести межу між особистим впливом, з одного боку, і тиском і маніпулюванням, з іншого. Використання останніх нерідко містить в собі руйнівний початок. Автор «Основ психотехніки» Гуго Мюнстерберг відзначав, що основною складовою феномена особистого впливу є збагачення або зміна особи, що володіє постійністю, якою б незначною вона не була, і залишається у розпорядженні особи як нова частина її системи знання (Мюнстерберг, 1922, с.136). Якщо цілями дії впливаючого стають тільки особистий успіх, особиста вигода і задоволення власних потреб, то це швидше буде проявом «особистісного» впливу, а не «особистого». «Особистісний» вплив буває задіяний практично в кожному акті людського спілкування та взаємодії в соціумі, коли задовольняється певна потреба особи: в безпеці, любові, владі, самоповазі. Коли в дію вступають вищі або духовні потреби — потреба самоактуалізації і мотивація зростання, або потреба в служінні іншим людям, мотивація допомоги, — виявляється здатність особистого впливу, яка більшою мірою пов'язана з сутністю людини, а не з її особистістю, ролі якої визначає соціум. Здійснити істинно особистий, або «сутнісний», вплив може людина, яка
звільнилась від всіх «особистих» пристрастей, від філософських догм, забобонів, стереотипів, соціальних норм, відмовилась від відчуття значущості, переваги, самодостатності, яка володіє творчим або розширеним рівнем свідомості. Особистий вплив — це акт творчості, а творчість здійснюється не стільки на зовнішньому світі, скільки усередині людини, яка прагне до самопізнання і самовдосконалення.
Особистий вплив здійснюється тільки тоді, коли обидва суб'єкти взаємодії проявляють добру волю до спілкування, коли одна людина передає іншій — у відкритій, ненасильницькій формі — щось своє, особисте (знання, життєвий досвід), а інший щиро хоче перейняти це, а не узяти силою або виманити хитрістю. Очевидно, що взаємодія людей на такому рівні не може відбуватися в атмосфері метушливості або агресивності, коли свідомість «засмічена» суто особистісними потребами. Воно вимагає наявності у відносинах хоч би мінімальної довіри, саморозкриття і поблажливості до позиції партнера.
Таким чином, особистий вплив — це складний феномен, що є і особистісною здатністю, і процесом взаємодії, і результатом дії, який не завжди очевидний. Він може виявлятися на різних рівнях, залежно від розвиненості самосвідомості людини і її духовності. Його природа багатоаспектна і пов'язана з проявами різних біосоціальних властивостей людини, а його явні і приховані ефекти сполучені як з повсякденними поверхневими контактами, так і з глибшими довірливими відносинами.