5.Каузальна атрибуція.

Одним з механізмів інтерпретації поведінки і особистісних особливостей може служити каузальна атрибуція. Термін «атрибуція» означає «приписування властивостей, ознак».

Основні теоретичні уявлення про каузальну атрибуцію були сформульовані Ф. Хайдером.

Атрибуція соціальна за своїм походженням (виникає у взаємодії) і спрямованості. Її основою є категоризація, оскільки причини поведінки часто виводяться з факту приналежності людини до певної групи — професійної, статевої, етнічної тощо.

У вивченні атрибуції сформувалися два напрями.

Перший напрям — це інтерпретація поведінки людини як окремого індивіда. Люди схильні у пошуках пояснення вчинків інших виходити з того, що поведінка перш за все визначається рисами особистості. Так, наприклад, за даними Т.Острома, студенти вважають, що для складання правильного враження про іншу людину необхідно знати її риси (26 % всієї необхідної інформації), а вся демографічна інформація, поведінка, установки, цінності вкладаються в 19% (за: Стефаненко, 1999 (1)).

Фундаментальна помилка атрибуції (назва явища належить Л.Россу) полягає в тому, що переоцінюється значення особистісних рис і недооцінюється роль ситуації. Риси особистості є важливішою і навідною інформацією, яка закріплюється в пам'яті людини, допомагає йому в оцінці інших.

Другий напрям — це інтерпретація поведінки людини, заснована на знанні її групової приналежності. Одна з перших концепцій — «егоцентричне приписування» — належить Р. Келлі. Егоцентрічність виражається в тому, що успіх приписується собі, а невдачі приписуються іншим людям. Якщо позитивні події приписуються своїй групі, а негативні чужій, то це свідчить про етноцентриську позицію людини.

За матеріалах італійських психологів позитивна поведінка члена своєї групи описується як альтруїстична; представник чужої групи описується як такий, що допомагає іншій людині (у буденній свідомості ця категорія ніби наділена меншою етичною значущістю) (за: Стефаненко, 1999 (1)). Якщо представник своєї групи агресивний, то він описується як «кривдник», представник чужої групи оцінюється в різкіших термінах — як «агресор». В англійських дослідженнях учні приватних привілейованих шкіл свої невдачі на іспитах схильні були пояснювати лінощами, а невдачі учнів державних шкіл — відсутністю здібностей. Атрибуції такого типу володіють значною стійкістю.

Отже, існує виражена відмінність в приписуванні тих або інших причин поведінки «своїх» і «чужих». Зміст атрибутивних стереотипів є результатом мотивації до збереження позитивної групової ідентичності.

Крім раціональних компонентів процесу розуміння, таких як інтерпретація, важливе місце в розумінні індивідуальності людини і прогнозуванні її поведінки та розвитку займають процеси інтуїції. Інтуїція є фундаментом такої важливої властивості особи, як проникливість.

6.Забобони та упередження.

З моменту появи в 1958 р. класичної роботи Г.Оллпорта «Природа предрассудка» (ТИе паїиге о{РщиШсе, Аіірогі, 1958) в цій галузі було відкрито не так багато нового. Оллпорту вдалося виявити і описати найбільш істотні риси забобонів.

У основі забобону лежить упередження, тобто необґрунтоване негативне уявлення про інших людей. Само по собі негативне уявлення ще не є забобоном. Воно стає таким, якщо не змінюється навіть за наявності переконливих свідоцтв того, що дана думка несправедлива, помилкова і спростовується позитивними фактами. Будь-який забобон, стверджує Р. Оллпорт, є відхиленням від трьох конкретних норм: норми раціональності, норми справедливості і норми людяності.

Схильність до забобонів стає рисою характеру, зміцнюючи упередження і антипатії відносно певних груп людей.

Причинами виникнення забобонів є «навішування» ярликів, грубий, зневажливий у ставленні до інших людей стиль виховання, несподівані емоційні травми, отримані дитиною при взаємодії з «чужаками».

Забобони поширені і стійкі, оскільки, подібно до стереотипів, є економним способом мислення; їх «запускає» тривожність і загроза відчуттю безпеки. Вони є невід'ємною властивістю авторитарної особи, стають частиною її мислення. Як виявилось, люди, які відвідують церкву, більш схильні до забобонів, ніж решта, Страждаючи через невпевненість в самих собі, відчуття провини, вони потребують забобонів і релігії щоб забезпечити собі життєвий комфорт.

Забобони живучі через конформізм. Функціонування забобонів суспільстві пояснює таке страшне соціальне явище, як фанатизм. Забобони — це своєрідні шори на очах цілком розумних і освічених людей. Вони ще більш укорінюються у тих людей, хто має недостатній досвід і прогалини в освіті, недолік розуму, недостатній розвиток емпатії і сенситивності, чуйності, співчуття.

Позбавленню від забобонів допомагає освіта, розвиток самосвідомості і інтенсивне самопізнання, формування відчуття власної гідності, яке не дозволяє зневажливо ставитись до інших людей. Забобони змінюються, якщо в їх зміні виявляється соціальний, економічний і особистісний сенс.