
- •1.Загальна характеристика спілкування як соціально-психологічного явища
- •4. Спілкування та діяльність
- •5. Структурні компоненти спілкування
- •6. Визначенн міжособистісного спілкування
- •7. Види, рівні, функції міжособистісного спілкування.
- •8.Структурний аналіз спілкування.
- •9.Аналітичні моделі спілкування.
- •2. Структури та компоненти спілкування.
- •3. Когнітивно-інформаційний бік управлінського спілкування.
- •4. Комунікативний процес та його структура.
- •5. Регулятивно-поведінковий бік управлінського спілкування.
- •6. Соціально-перцептивний бік управлінського спілкування.
- •7. Функції управлінського спілкування.
- •Лекція 3 Тема: Засоби та форми міжособистісного спілкування. План
- •2. Мова і мовлення керівника
- •3. Сутність і місце невербальної комунікації в міжособистісному спілкуванні.
- •4.Особливості невербальної комунікації.
- •5.Функції невербальних повідомлень.
- •6.Основні канали невербальної комунікації
- •7. Культура і етикет в спілкуванні.
- •2.Організація і розвиток мовленнєвої комунікації.
- •3.Мовлення і взаєморозуміння.
- •4.Особливості мовлення в соціально-орієнтованому спілкуванні.
- •5.Мовлення як засіб ствердження соціального статусу.
- •6.Особливості вербальної комунікації в міжособистісному спілкуванні.
- •8. Комунікативна та мовленнєва ситуації.
- •9. Стилі міжособистісного спілкування.
- •Лекція 5. Тема : Міжособистісне сприймання, розуміння та взаємодія міжособистісного спілкування.
- •2.Перше враження і точність інтерпретації.
- •3.Спрямоване формування першого враження.
- •4.Психологічні основи і закономірності розуміння.
- •5.Каузальна атрибуція.
- •6.Забобони та упередження.
- •7.Контексти міжособистісної взаємодії.
- •8.Простір міжособистісної взаємодії.
- •9.Сценарії і механізми взаємодії.
- •Лекція 6. Тема : Феномен особистого впливу та стратегія маніпулювання.
- •2. Особистий вплив, влада і лідерство.
- •3.Типи особистого впливу.
- •4.Основні стратегії впливу на людину.
- •5.Маніпуляція у спілкуванні.
- •6.Тактики впливу.
- •7.Самопрезентація як засіб впливу.
- •Лекція 7. Тема: Почуття та емоції в міжособистісному спілкуванні.
- •2. Види соціальних емоцій.
- •3. Способи управління емоціями і почуттями
- •Лекція 8. Тема: Міжособистісні відносини в розвитку
- •1.Етапи розвитку відносин.
- •2.Фактори стабільності відносин.
- •1. Етапи розвитку відносин
- •2. Фактори стабільності відносин
- •Лекція 9. Тема : Труднощі в міжособистісному спілкуванні.
- •2. Дефіцитне спілкування
- •3. Дефектне спілкування
- •4. Деструктивне спілкування
- •Лекція 10. Тема : Успішне міжособистісне спілкування
- •1.Поняття, критерії і рівні успішності спілкування.
- •2.Стиль спілкування як фактор успішності. 3.Оптимальний стиль спілкування.
- •1. Поняття, критерії і рівні успішності спілкування
- •2. Стиль спілкування як фактор успішності.
- •3. Оптимальний стиль спілкування
Лекція 3 Тема: Засоби та форми міжособистісного спілкування. План
1. Засоби та форми міжособистісного управлінського спілкування у професійній діяльності.
2. Мова і мовлення керівника.
3. Сутність і місце невербальної комунікації в міжособистісному спілкуванні.
4.Особливості невербальної комунікації.
5.Функції невербальних повідомлень.
6.Основні канали невербальної комунікації.
7. Культура та етика в спілкуванні.
1. Засоби та форми міжособистісного управлінського спілкування у професійній діяльності
Спілкування відбувається, переважно, за допомогою слова. Російський філософ О.ФЛосев так висловився про слово: «Слово — могутній діяч думки й життя, слово піднімає уми і серця... Слово рухає народними масами..., слово пробуджує свідомість, волю, глибину почуттів, робить слабку людину героєм, злиденне існування — титанічним устремлінням... Іменем і словами створений і стоїть світ».
Передання будь-якої інформації можливе лише за допомогою знакових систем. Існує кілька систем, які використовуються в процесі спілкування й відповідно до яких можна класифікувати засоби спілкування на вербальні та невербальні.
Вербальна комунікація використовує як знакову систему мову — найбільш універсальний засіб людського спілкування, який забезпечує змістовний аспект взаємодії і взаєморозуміння між людьми у процесі спільної діяльності.
Невербальна комунікація включає різні знакові системи: оптико-кінетичну, пара- та екстралінгвістичну, просторово-часову, контакт «очі в очі», кожна з яких має свої особливості.
Вербальні й невербальні засоби спілкування тісно пов'язані між собою, тому їх творче застосування є суттєвою передумовою ефективності управлінського спілкування суб'єктів виробничого процесу, налагодження співробітництва між ними.
Результати досліджень свідчать, що у щоденному спілкуванні людини слова складають 7%, паралінгвістичні й екстралінгвістичні засоби — 38%, неждані засоби (оптико-кінетичні, просторово-часові) — 53%. Невербальні засоби спілкування досліджують такі науки, як кінес-тика (вивчає зовнішні вияви людських почуттів і переживань), таке-стика (вивчає легке торкання одним партнером іншого у процесі спілкування), проксеміка (вивчає просторово-часове розташування партнерів у процесі спілкування).
Управлінське спілкування між суб'єктами виробничого процесу може відбуватись у різноманітних формах, які залежать від рівня спілкування, характеру, мети. Найбільш типовими формами міжособистісного спілкування є анонімне, функціонально-рольове та неформальне.
У функціонально-рольовому спілкуванні особливе місце посідає передавання інформації учасникам спільної професійної діяльності, формування однакових поглядів співрозмовників щодо об'єкта цієї діяльності.
2. Мова і мовлення керівника
Розв'язуючи проблему, як люди спілкуються й розуміють одні одних, якщо вони розмовляють по-різному? — видатний швейцарський учений Фердниаид де Соссюр дійшов висновку про доцільність розрізняти мову і мовлення.
Мова — основний засіб спілкування і взаєморозуміння в людському суспільстві, сукупність відтворюваних мовними органами людини загальноприйнятих у певному суспільстві звукових знаків, явищ дійсності та відображення їх у свідомості, а також встановлених правил комбінування цих знаків у процесі вираження думок.
Мовлення — функціонування мови в процесах вираження й обміну думок, конкретна форма існування мови у конкретному суспільстві.
Якщо мова віддзеркалює історію народу, його побут, національний характер, рівень культури та цивілізованості, то мовлення відбиває особливості конкретного носія цієї мови — мовця, тобто його вік, світогляд, рівень освіченості, вихованості, життєвий досвід, інтереси та настанови тощо. Кожна людина має свій мовленнєвий «паспорт» — її мовлення неповторне, як відбитки пальців.
У науці існує спеціальний термін на позначення реалізації мови в усному (і писемному) мовленні людини — це ідіолект, який являє собою єдину мовну реальність, доступну для безпосереднього сприйняття та розуміння. Мовлення, тобто реалізацію мови на певному історичному зрізі часу, можна уявити собі як сукупність ідіолектів. А мова — це те спільне, однакове, що є в ідіолектах, у мовленні окремих людей, і що єднає їх в одній мовній спільноті — українській, російській, польській, грузинській, японській та ін.
Мова для всіх її носіїв одна, але її реалізація в мовленні для кожного мовця має свої особливості. Виділяють такі форми існування мови:
національна мова;
індивідуальна мова. Форми існування мовлення:
зовнішнє (усне і писемне);
внутрішнє.
Зовнішнє мовлення переважно розраховане на передачу інформації іншим людям з метою впливу на їхню поведінку, спілкування й діяльність.
Внутрішнє мовлення відбувається значно швидше за зовнішнє, бо воно фрагментарне, більш згорнуте (часом схематичне), в результаті чого ми думаємо швидше, ніж говоримо. Найвидатніший оратор стародавнього Риму Марк Туллій Цицерон радив: «Перш ніж випустити слова з нижньої частини голови, пропусти їх через верхню її частину». Зробити це можливо саме за допомогою внутрішнього мовлення, яке забезпечує людині обдумування, планування та регуляцію діяльності, її внутрішньої підготовленості до спілкування.
Мовлення завжди передбачає наявність співрозмовника (чи слухача) та у зв'язку з цим буває діалогічним і монологічним. Щодо мовних здібностей людини, то вони забезпечують їй швидкий або вільний виклад думок, а також допомагають оволодівати новим матеріалом, успішно користуватися ним у своїй діяльності.
Оптимальне використання слова у мовленні забезпечується:
Самою мовою, бо людина відрізняється від природи, реального світу своїм інтелектом, тобто здатністю мислити, а засобом вираження і передачі її думок є мова. Вже сама наявність мови передбачає реалізацію її змісту в певному акті мовлення.
Ступенем володіння мовою. Залежно від того, наскільки добре людина володіє мовою, один і той самий зміст висловлення вона виражає більш або менш вдало (зрозуміло, виразно, гарно), більш або менш правильно (з помилками чи без них), у більш або менш узвичаєному режимі (тобто в характерному для заданої мови темпі мовлення).
Функціонально-стилістичною метою мовлення, яка передбачає добір оптимальних мовленнєвих засобів із загальнонаціонального та професійного арсеналів мови відповідно до потреб висловлювання людини. У зв'язку з цим необхідно оптимально обирати форму та стиль мовлення.
Соціально-психологічними умовами взаємин співрозмовників, наприклад: шанобливе ставлення, зумовлене віком, соціальним досвідом і статусом, професійним становищем, вимогами норм професійного етикету.
Індивідуальними відмінностями мовленнєвого досвіду конкретної людини. Чим цей досвід більший, різноманітніший, тим більша гарантія самобутності, оригінальності та цікавості змісту її мовлення.
Мовленнєвим контекстом, який має враховуватися й у малих, і у великих словесних масивах з метою недопущення невиправданих повторів власних одиниць або несвідомого копіювання чужого мовлення.
Мовленнєвою ситуацією, яка зумовлює не тільки зміст, обсяг і синтаксичну організацію мовлення, а й його форму, зокрема темп, висоту тону, паузи та ін.
8.Суспільними функціями мови, бо фактичне і рівноцінне функціонування мови в усіх сферах суспільно-виробничої, наукової, культурно-освітньої та інших видах діяльності людини різко відрізняється.