1.2.1. Будова токарного різця

Токарний рямий прохідний

різець (рис. 1-1.) має ріжучу частину А

і приєднану частину Б, яка призначена

для кріплення різця в різцевтримувачі.

Ріжуча частина має такі елементи:

передню поверхню 1, по якій сходить

стружка; головну задню поверхню 2, повернуту до поверхні різання заготовки ;допоміжну задню поверхню 3, звернену до обробленої поверхні заготовки, ріжучу кромку 4, утворену перетином передньої та головної задньої поверхонь; допоміжну ріжучу кромку 5, утворену перетином передньої та допоміжної задньої поверхні; і вершину різця 6, утворену перетином головної та допоміжної ріжучих кромок.

Інструмент заточують по передній і задній поверхнях. Для визначення кутів , під якими розташовуються поверхні ріжучої частини інструмента відносно одна одної, вводять статичну систему координат (рис. 1.2) із ряду площин.

1.2.2. Координатні площини різця

О сновна площина Ру - координатна площина, яка проведена через основу або вершину різця перпендикулярно напрямкові швидкості головного руху.

Площина різання Рп - координатна площина, яка дотикається до ріжучої кромки і перпендикулярна основній площині.

Головна січна площина Рт -координатна площина, яка перпендикулярна лінії перетину основної площини та площини різання.

Робоча площина Рs - площина, у якій розміщені напрямки швидкості руху різання та руху подачі.

1.2.3. Статичні кути різця

Кути різця в статиці розглядають, виходячи з умов, що вісь різця перпендикулярна осі заготовки, вершина різця знаходиться на рівні осі заготовки, роблячи тільки головні рухи різання (без подачі). (Рис. 1.3)

Головний передній кут γ виміряють у головній перехресній площині між лініями її перехрещення з передньою поверхнею й основною площиною.

Головний задній кут α виміряють у головній січній площині між лініями її перетинання з головною задньою поверхнею та площиною різання.

Допоміжний, задній кут α1 виміряють у допоміжній січній площині між лініями й перетинання з допоміжною задньою поверхнею і вертикальною площиною.

Головний кут у плані φ- це кут в основній площині між площиною різання і напрямком руху подачі.

Допоміжний кут у плані φ - кут в основній площині між проекцією допоміжної ріжучої крайки на основну площину і напрямком, зворотним руху подачі.

Рис. 1.3.

Кут нахилу ріжучої кромки λ -кут у площині різання між ріжучою кромкою та основною площиною.

Кут загострення β -вимірюється в головній січній площині між лініями її перетинання з передньою і задньою поверхнями.

β=90-(α + γ )

1.2.4. Вплив кутів різця на умови різання

Головний передній кут γ суттєво впливає на різання. З його збільшенням зменшується деформація зрізаючого шару, зменшуються сили різання і витрати потужності, поліпшуються умови відходження стружки, підвищується якість оброблюваної поверхні. Але збільшення кута  знижує міцність інструменту, збільшує його зношуваність через викришення і погіршення тепловідведення. При обробці крихких і твердих матеріалів призначають менші кути , інколи навіть від'ємні , а при обробці м'яких і в'язких матеріалів кут  збільшують до 10. .20°.

Головний задній кут α служить для знищення тертя між головною задньою поверхнею інструмента і поверхнею різання заготовки, що зменшує зношення інструмента по головній задній поверхні. Збільшення кута α знижує міцність інструменту. При обробці в'язких і м'яких матеріалів застосовують різці з великими кутами α. При різних умовах обробки кути α призначають у межах б.. 12°.

Допоміжний, задній кут α1 знижує тертя між допоміжною задньою поверхнею та обробленою поверхнею заготовки.

Головний кут у плані φ істотно впливає на стійкість ріжучого інструмента і на шорсткість обробленої поверхні. Із зменшенням кута φ збільшується довжина активної частини головної ріжучої кромки (ширина шару, який зрізають) і зменшується товщина шару, який зрізають. Це приводить до зниження теплового й силового навантаження на різець, зменшення зношуваності інструмента та зниження шорсткості обробленої поверхні. Проте при малих кутах φ стрімко збільшується радіальна складова сили різання, що сприяє прогину заготовки, а інколи і виникнення вібрацій, що підвищує зношуваності інструмента і погіршує якість обробленої поверхні. Кут φ призначають від ЗО до 90°.

Допоміжний кут у плані φ1 призначений для зменшення тертя допоміжної задньої поверхні інструмента з обробленою поверхнею. Зі зменшенням кута φ1 збільшується міцність вершини різця і знижується шорсткість поверхні. Дія прохідних різців при обробці жорстких заготовок φ1=5... 10°, а при обробці заготовок малої жорсткості φ1=30... 45°

Кут нахилу головної ріжучої кромки λ визначає напрямок сходу стружки: при λ=0 стружка сходить перпендикулярно головній ріжучій кромці, при позитивному куті λ стружка відходить у бік обробленої поверхні, а при негативному - до поверхні, яка обробляється. Позитивний кут λ призначений для зміцнення ріжучої крайки. При чистовій обробці беруть кут λ - до - 5°, а при чорновій до +5°.

Кут загострення β визначає форму клина головної ріжучої кромки. Чим менший кутβ, тим легше інструмент урізається в матеріал, який обробляється, і міцність різця буде меншою. Тому при обробці м'яких і в'язких матеріалів кут β зменшують, а при обробці твердих і крихких - збільшують. _о

У процесі різання кути виміряють у кінематичній системі координат, яка орієнтована в напрямку швидкості результативного руху різання. І як наслідок цього задній кут α зменшується, а передній кут γ збільшується. Для звичайних умов обробки зміни кутів не суттєві, і ними можна знехтувати.