3.Загальна характеристика соціальних позабюджетних фондів України.

В Україні функціонують чотири державні позабюджетні фонди та велика кількість недержавних і доброчинних фондів соціального призначення. Пріо­ритетний розвиток соціальних фондів пов'язаний з тривалим переходом до ринкової економіки, значним зниженням рівня матеріального забезпечення громадян, зростанням безробіття, демографічною ситуацією, дефіцитом бю­джетних ресурсів. Такий соціально-економічний стан нашого суспільства вказав на необхідність виокремлення надзвичайно важливих соціальних ви­датків в особливу групу із забезпеченням їх самостійними джерелами доходів.

Особливістю державних позабюджетних фондів соціального призначення є те, що вони вирішують завдання соціального захисту населення через ме­ханізм загальнообов'язкового державного соціального страхування. За раху­нок бюджетних ресурсів забезпечуються утримання установ соціальної сфери та соціальний захист окремих категорій громадян, у тому числі незастрахованих осіб.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків, надання бюджетних коштів та інших джерел згідно з чинним законодавством України.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється позабюджетними страховими фондами, які є страховиками з окремих видів соціального страхування. Вони беруть на себе зобов'язання формувати доходи і надавати застрахованим особам матеріальне забезпечення та соціальні послу­ги у зв'язку з настанням страхових випадків.

Джерелами формування доходів бюджетів СПФ можуть бути:

• обов'язкові внески та збори;

• добровільні внески і пожертвування;

• цільові надходження з бюджету;

• кредити;

• доходи від розміщення тимчасово вільних коштів;

• надходження з інших законодавчо визначених джерел.

Обов'язкові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб є основним джерелом доходів бюджету СПФ і становлять близько 80 % його обсягу.

Розміри внесків визначаються залежно від того, що вони забезпечують:

• надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг;

• фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випад­ків;

• створення резерву коштів для забезпечення виплат і надання послуг за­ страхованим особам;

• покриття витрат страхувальника, пов'язаних зі здійсненням страхування.

Розміри внесків та зборів на обов'язкове державне соціальне страхування щорічно встановлюються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів відповідно для роботодавців і застрахованих осіб водночас із затвер­дженням державного бюджету на відповідний рік.

Страхові внески залежно від виду встановлюються на календарний рік у відсотках до сум фактичних витрат на оплату та інших виплат, які підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Чинним законодавством регламентується порядок формування доходів (розміри обов'язкових внесків, граничний розмір об'єкта оподаткування, стро­ки сплати, звітність) та використання коштів (види виплат і послуг, окремі абсолютні розміри, перелік одержувачів та умови надання допомог).

СПФ здійснюють управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування: проводять пла­нування доходів і видатків, реєстрацію та облік платників, збирання й облік страхових внесків, забезпечують фінансування соціальних виплат, контроль за рухом коштів та здійснюють інші функції згідно із затвердженим статутом. СПФ є некомерційними самоврядними організаціями. Вони не можуть займатися іншою діяльністю крім тієї, для якої їх створено.

Управління соціальними позабюджетними фондами здійснюється на пари­тетній основі державою, представниками роботодавців та застрахованих осіб. Самоврядування в системі цих фондів полягає у виділенні органів управління соціальним страхуванням із органів безпосереднього державного управління. Органи соціального страхування мають юридичну самостійність, але держава несе відповідальність за цю сферу суспільної діяльності — створює правову ос­нову шляхом прийняття законодавчих та нормативних актів, здійснює нагляд і контроль, беручи участь на засадах партнерства в управлінні фондами.

Управління здійснюють правління та виконавчі дирекції соціальних позабюджетних фондів. Правління фонду має такі повноваження:

• затвердження документів, що регламентують внутрішню діяльність фон­ду, у тому числі виконавчої дирекції;

• затвердження проектів річних бюджетів фонду та звіту про їх виконан­ня, порядок використання коштів;

• створення резервів коштів для забезпечення виплат і надання соціальних послуг застрахованим особам;

• спрямування і контроль діяльності виконавчої дирекції фонду та її робо­чих органів тощо.

Виконавча дирекція фонду має такі повноваження:

• забезпечення збирання та акумуляції обов'язкових внесків та інших до­ходів;

• здійснення оперативного розпорядження страховими коштами у межах затвердженого бюджету та забезпечення фінансування соціальних виплат;

• контролювання надходження коштів і їх цільове використання.

Нагляд за діяльністю СПФ проводить Нагля­дова рада, до складу якої входять представники від застрахованих осіб, робото­давців і держави. Рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань і цільовим використанням коштів. Державний нагляд проводить уповноваже­ний Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. Дер­жава контролює дотримання страховиками та страхувальниками чинних нормативно-правових актів й ефективне використання централізованих фі­нансових ресурсів, зосереджених у спеціальних фондах.

В Україні, як державі, що вважає своїм пріоритетом формування соціально орієнтованої ринкової економіки, найбільшими за обсягом та найвагомішими за значенням є соціальні фонди, а саме фонди загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування.

В Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне со­ціальне страхування залежно від страхового випадку визначено такі його види:

• пенсійне страхування;

• страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрата­ми, зумовленими народженням та похованням;

• медичне страхування;

• страхування на випадок безробіття;

• страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Серед перелічених видів лише медичне страхування в Україні фактично ще не запроваджене як загальнообов'язкове на державному рівні. Інші види со­ціального страхування реалізуються через відповідні цільові страхові фонди, які є позабюджетними.

Пенсійний фонд України. Мабуть, найбільш важливим видом загально­обов'язкового державного соціального страхування є пенсійне. Необхідність пенсійного забезпечення громадян спричинила формування пенсійних фондів, які сьогодні функціонують практично у кожній державі. Пенсійний фонд — спеціалізована фінансова установа, що займається мобілізацією та розподілом коштів пенсійного призначення.

Пенсійний фонд України створений у 1991 р. як самостійна фінансова уста­нова, що здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України з ме­тою управління системою державного пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд не входить до складу Державного бюджету України.

Згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. № 1058-ІУ у нашій державі запроваджена трирівнева система пенсійного забезпечення:

перший рівень: солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, побудована на принципі „солідарності поколінь”. Солідарна відповідальність поколінь передбачає забезпечення заробленого громадянином рівня життєвих благ шляхом перерозподілу коштів у часі (сьо­годнішні працівники утримують вчорашніх, завтрашні візьмуть на себе забез­печення сьогоднішніх) і просторі (незалежно від місця проживання громадя­нина, він своєю працею і сплаченими у минулому соціальними відрахуваннями гарантує собі певний прожитковий рівень у майбутньому);

другий рівень: накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (внески обліковуються на індивідуальних нако­пичувальних пенсійних рахунках громадян, які їх сплачують, і за досягнення пенсійного віку можуть ними скористатися);

третій рівень: система недержавного пенсійного забезпечення, що перед­бачає можливість додаткового добровільного страхування осіб у недержавних пенсійних фондах.

На сьогодні в Україні ефективно функціонує лише перший рівень, та набуває обертів третій рівень - добровільний, другий планується ввести в дію до кінця 2013 року.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється через Пенсійний фонд, до структури якого входять: Пенсійний фонд України (цент­ральний рівень); головні управління Пенсійного фонду в Автономній Респуб­ліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фон­ду в районах, містах і районах у містах.

Органами управління Пенсійного фонду є правління (вищий орган управ­ління) та виконавча дирекція. Правління Пенсійного фонду формується на ос­нові паритетності представників держави, застрахованих осіб і роботодавців — по 5 осіб від кожної зазначеної представницької групи.

Основні завдання Пенсійного фонду України такі:

• участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

• забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на випла­ту пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

• ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення у межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фі­нансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.

Джерела формування доходів бюджету Пенсійного фонду:

• страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

• внески добровільно застрахованих осіб;

• обов'язкові збори на загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван­ня з окремих видів господарських операцій;

• кошти Державного бюджету України та державних цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду України у випадках, передбачених законодавством;

• інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;

• суми фінансових санкцій, застосованих до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати стра­хових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми ад­міністративних стягнень, накладених на посадових осіб та громадян за ці по­рушення;

• благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

• інші надходження відповідно до законодавства.

Основне джерело формування доходів Пенсійного фонду України — стра­хові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які спла­чують страхувальники та застраховані особи.

Страхувальниками є роботодавці — суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, філії, відділення, бюджетні, гро­мадські та інші установи й організації, у тому числі фізичні особи, які вико­ристовують найману працю, само зайняті

фізичні особи та фізичні особи, які займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу (приватні нотаріу­си, адвокати) та ін.