Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОВ Метод ср (мен) модуль 1-3.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
324.61 Кб
Скачать

Тема 1. Загальні засади управління і менеджменту Самостійна робота 5 Передумови виникнення менеджменту як науки

І Питання до опрацювання:

1. Управлінські революції в стародавньому світі.

2. Розвиток теорії та практики управління в XVII— XIX ст.

3. Розвиток теорії та практики управління на рубежі ХІХ—ХХ ст.

ІІ Основні аспекти опрацювання матеріалу:

  1. Управлінські революції в стародавньому світі.

Наука про менеджмент виникла на початку ХХ ст. і динамічно розвивається. Але, необхідність в управлінській діяльності виникла ще на перших етапах становлення людського суспільства. Так, первісні люди змушені були певним чином будувати свою діяльність, оскільки у процесі полювання, пошуку їжі виникала потреба у створенні груп мисливців, збирачів плодів і призначенні керівників цих груп. Але ця управлінська діяльність здійснювалася не послідовно, не продумано, тому не можна стверджувати, що наука про менеджмент зародилася у первісні часи.

Висловлювання з проблем управління можна також знайти і на єгипетських папірусах, і на глиняних табличках з берегів Тигру та Євфрату. За початок відліку в літературі з історії менеджменту вва­жають зародження писемності в стародавньому Шумері (Месопотамія) в ІV-V ти­сячолітті до н. е. Вважається, що це «революційне досягнення» в житті людства привело до виникнення особливого прошарку "жреців-бізнесменів", котрі успішно здійснювали релігійно-комерційні й торгові операції, вели ділове листування і ко­мерційні розрахунки. Тому ця перша управлінська революція характеризується як релігійно-комерційна.

Друга управлінська революція пов'язується з діяльністю ва­вілонського царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н. е.), який у Вавилоні провів ряд адміністративних та господарських реформ і ви­дав кодекс законів про управління державою для регулювання су­спільних відносин між різними соціальними групами населен­ня. Цими законами вводився світський стиль управління, по­силювалися контроль і відповідальність за виконання робіт. Саме тому другу управлінську революцію вважають світсько - адміністративною.

Третя управлінська революція відома як виробничо-буді­вельна. Вона передбачала поєднання державних методів управ­ління з контролем за діяльністю в сфері виробництва та будів­ництва і відбулася в часи правління царя Вавилона, полководця Навуходоносора (605— 562 рр. до н.е.), в часи економічного розквіту і культурного відродження Вавілонії.

Одним з перших, хто дав характеристику управлінню як особливій сфері діяльності був грецький філософ Сократ (470-399 рр. до н.е.). Він сформулював принцип універсальності управління. В той же час Ксенофонт, учень Сократа, визнав управління як особливий вид мистецтва. В 900р. Аль-Фарабі, один з найвизначніших учених Сходу, сформулював систему вимог до керівника ( У Європі цією проблемою (визначення якостей керівника), однак значно пізніше (в 1525р.), займався італієць Нікколо Макіавеллі (1469-1527), мислитель, письменник, політичний діяч). Великий полководець Олександр Македонський ( 356-323 рр. до н.е.) розвив теорію і практику управління військами. Він створив імперію (пізніше - Римська імперія), яка охоплювала величезні площі і об’єднувала мільйони людей від Азії до Європи. Римська імперія проіснувала сотні років. Вона мала певну структуру і певні рівні управління.

За рабовласницького ладу та феодалізму були створені окремі елементи управління, але конкретних підходів та механізмів менеджменту все-таки створено не було.