2. Соціальне управління (менеджмент), його особливості.

Основу управління складають об'єктивні процеси суспіль­ного розвитку: розвиток продуктивних сил суспільства супроводжується по­глибленням поділу праці. Поділ праці викликає необхідність ко­операції праці. У свою чергу, кооперація праці породжує об'єктив­ну необхідність координації різноманітних її видів у організованих соціально-економічних системах (трудовий ко­лектив, підприємство, галузь):

Розвиток продуктивних сил → Поділ праці → Кооперація праці → Координація праці.

Управлін­ня є обов'язковим елементом колективної діяльності людей. Воно застосовується скрізь, де необхідно координувати спільну діяльність людей. Якщо людина діє сама по собі, вона ру­хається в бажаному напрямку, згідно зі своїми ресурсами і праг­неннями. На виробництві людина перестає належати собі, тому що тут від результатів її праці залежить резуль­тат роботи організації. Для того, щоб досягти загального результату, керівництво повинно зро­бити так, щоб людина співвідносила власні бажання з вимога­ми виробництва, прикладаючи зусилля для досягнення постав­лених перед нею цілей. За такого підходу, соціальне управління (менеджмент) — це вплив на люди­ну, внаслідок якого вона робить не те, що хоче, а те, що потрібно. Управляти людиною означає задавати їй правильний напрямок діяльності і добиватися від неї потрібного результату. Для соціального управління характерні наступні ознаки:

1. Поняття соціального управління прийнятне лише для людини, оскільки лише вона може діяти правильно або неправильно. Механізм в принципі не може діяти неправильно: він діє відповідно до власної конструкції або заданої програми. На­прямок, в якому людина буде рухатися, визначається тільки її вибором. Тому соціальне управління - це завж­ди прямий або опосередкований вплив на поведінку людини;

2. Управління не можна плутати з примусом. Від­мінність полягає в тому, що примус не передбачає свободи волі, у такому разі людина позбавлена будь-якого вибору. Людину можна примусити діяти так чи інакше, але як тільки примусо­вий вплив зникає, вона знову розпочинає рухатися у власному напрямку;

3. Важливо розрізняти управління і підприємництво. Їх відмінність полягає в тому, що управління завжди має справу з людиною, а підприємництво пов'язане з діяльністю в конкретній сфері. Таким чином, підприємництво продукує, задає цілі й визначає страте­гію, а управлінець перетворює їх в програму дій і забезпечує її реалізацію, добиваючись від усіх працівників єди­ної спрямованості руху.

3. Види і форми управління суспільним виробництвом.

У системі суспільного виробниц­тва управління здійснюється в різноманітних видах та формах.

Технічне управління здійснюється за допомогою управлінсь­ких операцій, які координують виконання робо­чих операцій в технологічних про­цесах (наприклад, рух літаків, переробка сировини і матері­алів, обробка деталей, постачання електроенергії тощо).

Державне управління соціально-економічними процесами в суспільстві здійснюється за допомогою різноманітних інсти­туцій - системи міністерств, місцевих органів влади тощо.

Ідеологічне управління полягає в переконанні членів суспі­льства у необхідності сприйняття ними відповідних ідей, кон­цепцій.

Господарське управління виробничою та економічною діяль­ністю різних організацій, передбачає знання і врахування законів та за­кономірностей розвитку суспільного виробництва, механізму взаємодії його факторів. Господарське управління є об’єктом дослідження менеджменту.

Складність та різноманітність управлінських процесів господарської діяльності об'єктивно викликає до життя різні форми їх здійснення:

1. Наукове й емпіричне управління: перше ґрунтується на роз­роблених рекомендаціях, а друге - на досвіді;

2. Інноваційне управління означає діяльність, орієнтовану на постійний пошук, і застосування нововведень;

3. Оперативне управління - це діяльність, орієнтована на роз­в'язання невідкладних поточних питань;

4. Адаптивне управління характеризується здатністю організації реагувати на зміни зовнішнього середовища.

Усі форми управління в практиці тісно пе­реплетені та взаємозумовлені.

ІІІ Контрольні питання для самоперевірки:

1. Назвіть сфери і типи управління. Які процеси управління вважаються найскладнішими? Відповідь обґрунтуйте.

2. Які процеси поєднує процес управління суспільним виробництвом?

3. Дайте визначення поняття «управління».

4. Чим визначається характер і зміст процесу управління?

5. Які процеси суспільного розвитку складають основу управління?

6. Охарактеризуйте поняття «соціальне управління».

7. Назвіть види управління. Який вид управління є об’єктом дослідження менеджменту?

ІV Література:

1. Хміль Ф.І. Основи менеджменту - К.: "Академвидав" , 2007р., с. 11-16.

2. Шегда А.В. Менеджмент - К.: "Знання", 2004р., с. 11-23.