3. Розвиток теорії та практики управління на рубежі хіх—хх ст.

П'ята управлінська революція ( кінець XIX-початок XXст. ) відома під назвою бюрократичної. Її теоретичною платформою стала концепція "раціональної бюрократії" відомого соціоло­га, економіста Макса Вебера. Основні її результати: формуван­ня великих ієрархічних структур, поділ управлінської праці, введення норм і стандартів, встановлення посадових обов'язків і рівня відповідальності менеджерів.

Як самостійна теоретична дисципліна наука управління виникла на рубежі ХІХ—ХХ ст. Ідея того, що управління може внести суттєвий внесок в розвиток і успіх підприємств, вперше зародилася в Америці. В 1881р., вперше у світі, в одному з коледжей США Джозеф Вартон розпочав викладання дисципліни «Менеджмент».

Виникнення менеджменту як наукової системи управління виробництвом було відповіддю на потреби промислового розвитку кінця XIX — початку XX ст. Специфічними рисами цього періоду були: масове виробництво та масовий збут; орієнтація на ринки значного однорідного попиту; поява великих корпорацій тощо. Промисловці зрозуміли, що за допомогою простого збільшення чисельності робітників неможливо розв'язувати проблеми виробництва.

Країною сучасного управління стала саме Америка. Це було пов’язано з тим, що наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. США була практично єдиною країною, де підприємницька діяльність людини не залежала від її походження, національності, релігії тощо. Мільйони емігрантів з Європи в пошуках кращої долі створили величезний ринок робочої сили, на якому працелюбна і здібна людина могла досягти значного успіху.

Отже, менеджмент як наукова дисципліна почав формува­тися тоді, коли люди стали систематизувати і виробляти реко­мендації про те, як краще управляти. Це і стало початком менеджменту.

ІІІ Контрольні питання для самоперевірки:

1. Назвіть управлінські революції, що передують промисловому менеджменту?

2. Якими були причини розвитку теорії і практики управління в XVII - XIX ст.

3. Яким був внесок в розвиток теорії і практики управління А.Сміта, Р.Аркрайта і Ч.Беббіджа?

4. Що стало основою виникнення бюрократичної управлінської революції?

5. Якими були передумови виникнення менеджменту як науки в XVIIІ-XX ст. в США?

ІV Література:

1. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту - К.: "Академвидав" , 2003р., с. 20-22.

2. Хміль Ф.І. Основи менеджменту - К.: "Академвидав" , 2007р., с. 79-84.

3. Шегда А.В. Менеджмент - К.: "Знання", 2004р., с. 33-38.

Тема 1. Загальні засади управління і менеджменту Самостійна робота 6 Розвиток управлінської думки в Україні

І Питання до опрацювання:

1. Розвиток управлінської науки в Україні на початку ХХст.

2. Розвиток управлінської науки в Україні в період існування СРСР.

3. Становлення сучасного менеджменту в Україні.

ІІ Основні аспекти опрацювання матеріалу:

1. Розвиток управлінської науки в Україні на початку ХХст.

Серед тих, хто стояв біля витоків української управлінської науки був всесвітньо відомий український економіст Михайло Іванович Туган-Барановський. Його наукові уподобання охоплювали макро- і мікроекономічну проблематику, економічну психологію, соціальну економіку. Проблеми управління народним господарством фігурують у більшості його наукових праць. Міжнародне визнання здобула публікація його магістерської дисертації «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і близький вплив на народне життя». Ця робота здобула не тільки теоретичне визнання, а й практичне застосування. Так, у 1912р. у Франції на основі цієї теорії був створений постійний комітет для передбачення промислових криз і відповідної адаптації народного господарства. М.І.Туган-Барановський став першим автором «піраміди потреб» людей, які мотивують їх до ефективної праці. Вчений розглядав майбутнє суспільство як сукупність кооперативних форм виробничо-господарської діяльності людей, він всебічно розглянув природу кооперації, її форми і види, проблеми управління кооперативами. Працював також М.І.Туган-Барановський у сфері практичної управлінської діяльності на посаді голови Центрального кооперативного комітету (1917) та міністра фінансів Української Народної Республіки (1919).

Український вчений Микола Петрович Яснопольський обґрунтував теорію місцевого самоврядування на основі диференційованого врахування економічної продуктивності територій.

Значний внесок у світову науку управління зробив український економіст і математик Євген Євгенович Слупський (1880-1946), якого можна вважати засновником математичного моделювання економічних та управлінських процесів.

Управлінську проблематику досліджувало багато українських вчених. Здебільшого їх дослідження були зосереджені на історико-економічній і конкретно-прикладній проблематиці. Більшість праць орієнтувалася на пошук українських традицій, які могли б стати основою побудови посткапіталістичного суспільства. Тоді були започатковані основи української національної наукової школи управління, принципові засади якої реалізують сучасні вітчизняні вчені.

У розвиток управлінської науки істотний внесок зробили такі українські вчені, як Остап Терлецький (1850 - 1902), Михайло Павлик (1896 - 1977), Микола Яснопольський (1846 -1937), Михайло Драгоманов (1841 - 1895), Михайло Туган-Барановський (1865 - 1919), Іван Вернадський (1821 - 1884) та ін.