2.4. Підзаконні акти як джерела підприємницького законодавства

Порядок прийняття законів, які мають вищу юридичну силу, або внесення змін до чинного закону потребує достатньо багато часу. Але інколи при здійсненні підприємницької діяльності деякі відносини, що виникають, потребують термінового регулювання або миттєвого реагування держави, насамперед, при здійснені діяльності, яка передбачає імпорт товару чи його експорт з приводу збільшення або зменшення квот, установлення мита та ін. Тому законами, які мають вищу юридичну силу, передбачено, що державні органи влади, які мають право законодавчої ініціативи, через прийняття відповідного підзаконного нормативного акта регулюють відповідні відносини. Цей блок нормативних актів базується на застосуванні актів правотворчості, і включає:

1. Укази та розпорядження Президента України.

2. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.

3. Постанови, накази та інструкції міністерств.

Блоком підзаконних нормативних актів охоплюється доволі широке коло різноманітних відносин у сфері підприємництва. Хоча нормативні акти підзаконного характеру застосовуються до багатьох питань правового регулювання підприємницької діяльності, характерним для них є: по-перше, підзаконні акти можуть прийматися лише згідно з компетенцією відповідного органу; по-друге вони ніколи не можуть виходити за межі відповідного закону, а тим більше йому суперечити. Так, наприклад, Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження тільки в межах своєї компетенції, визначеної Конституцією та законами України; Президент України видає укази й розпорядження в межах тієї компетенції, яка визначена для нього Конституцією. В якості прикладу щодо регулювання на рівні підзаконних нормативних актів можливо виділити наступні акти: Указ президента України «Про деякі міри по держрегулюванню підприємницької діяльності» від 23 червня 1998 року та постанова КМУ «Про порядок координації проведення виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами» від 29 січня 1999 року. Цей Указ та Постанова врегулювали відносини щодо порядку здійснення перевірок і сформулювали процедуру їх здійснення.

Говорячи про нормативні акти міністерств, відомств та інших органів управління, слід відмітити, що всі вони приймаються й видаються на підставі та для виконання не лише законів, а й указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України.

2.5. Локальні акти як джерела підприємницького права

При регулюванні підприємницької діяльності важливу роль також відіграють локальні нормативні акти, тому що вони регулюють не тільки зовнішні відносини, які виникають при здійсненні підприємницької діяльності, а й внутрішні, що виникають у самому суб’єкті за рахунок розпоряджень керівництва суб’єкта. Локальна нормотворчість складає компетенцію самих суб’єктів підприємництва, які самі вправі визначити зміст положень, що включаються до локальних актів. При цьому повинно дотримуватись правило, що будь-який локальний акт за змістом сформульованих у ньому нормативних положень повинен відповідати вимогам чинного законодавства. Коли до відносин, що охоплюються локальним актом, з боку законодавця вимог не висувається, то суб’єкти підприємництва вправі визначити текст локального акта за своїм уподобанням. З цих позицій до локальних актів можливо віднести всі підприємницькі договори, укладені суб’єктами підприємництва в процесі здійснення своєї діяльності. Положення включені до змісту договору і є обов’язковими тільки для сторін конкретного договору.