2.3. Закони як джерела підприємницького права

Ураховуючи те, що нормативні акти можливо поділити на закони, підзаконні акти та локальні акти, варто дати характеристику цим правовим актам як складовій частині джерел підприємницького права.

Як указувалося вище, актом найвищої юридичної сили є Конституція України, тому при регулюванні підприємницьких відносин уся система чинного підприємницького законодавства базується на положеннях Конституції і повинна відповідати їм. Конституція закріпила основи суспільного та державного життя, характер взаємодії особи і держави, регламентувала права та свободи особи в суспільстві, визначила компетенцію органів державної влади й управління і встановила основні правові принципи для підприємницького законодавства. Так, у ст. 42 Конституції закріплено право кожного на заняття підприємницькою діяльністю, що не заборонена законом. За змістом ст. 64 Конституції право громадян на підприємницьку діяльність не може бути обмежено окрім випадків, що прямо вказані в Конституції.

Вважаючи те, що Україна є членом деяких світових організацій та в подальшому має на меті вступити до ЄС, НАТО, вона через ратифікацію признає міжнародні угоди, тому в цьому випадку міжнародні угоди складають частину національного законодавства та є обов’язковими.

Як зазначалося вище, підприємницьке право є частиною господарського права, тому йому притаманні ознаки господарського права, в тому числі і комплексний характер регулювання підприємницьких відносин. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (як виду підприємницької діяльності), інвестиційної діяльності регулювання відбувається не лише нормами Цивільного права та інших галузей, а й нормами міжнародного приватного права, яке має свою систему джерел.

При здійсненні підприємницької діяльності деякі міжнародні угоди трансформувались у національне законодавство і діють на території України, тим самим регулюють відносини між суб’єктами, що здійснюють діяльність з імпорту та експорту товарів. Так, відповідно до Закону України «Про дію міжнародних договорів на території України» визначено порядок дії міжнародних угод в Україні, згідно з ним міжнародні договори, які ратифіковані Україною, складають невід’ємну частину національного законодавства і застосовуються в загальному порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Систему підприємницького законодавства представляють і кодифіковані закони, в тому числі Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Кодекс торговельного мореплавства, Земельний кодекс, Кодекс про адміністративну відповідальність та інші кодифіковані закони. ЦК України в системі законодавства є найважливішим кодифікованим законом і за своєю суттю стержнем усього приватного права. Він об’єднує як загальні норми приватного права, так і спеціальні норми, що регулюють підприємницькі відносини.

Наступну важливу групу законів України, що регулюють підприємницьку діяльність в Україні, складають спеціальні закони. Так, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» установив порядок реєстрації суб’єктів господарювання (підприємництва), а Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та Закон України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» врегулювали порядок легалізації підприємництва, яке потребує наявності патенту та ліцензії. Важливе місце відводиться законам, що встановлюють моделі організаційно-правових форм підприємництва, до яких відносяться закони України «Про господарські товариства», «Про банки та банківську діяльність», «Про фінансово-промислові групи» та ін. Іншу групу законів України складають ті, що регулюють відносини щодо забезпечення матеріальної основи підприємництва, до яких відносяться такі Закони «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про оренду державного майна», «Про режим іноземного інвестування», «Про інвестиційну діяльність», «Про розподіл продукції» та ін. Значне місце в системі підприємницького законодавства відводиться законам, що створили та юридично оформили ринкові механізми: «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про товарну біржу», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також до цієї групи можливо віднести ряд законів, які встановили загальні правила здійснення підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки: «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про недобросовісну конкуренцію», «Про захист прав споживачів», «Про рекламу» та ін.

Законодавець прийняв ряд законів, присвячених спеціальним інститутам підприємницького права – мінімізації ризиків (страхове законодавство) – Закон України «Про страхування», а також закони, що регулюють порядок здійснення контролю в підприємницькій діяльності.