2.2. Система законодавства про підприємництво

Ураховуючи те, що підприємницька діяльність є частиною господарської, у її регулюванні використовуються норми господарського законодавства. Господарське законодавство як галузь законодавства становить систему правових норм, що регулює відносини в господарській сфері. Ця система об’єднує ті господарсько-правові норми, які є в таких джерелах права як закони та підзаконні акти, що повністю або частково відносяться до предмета господарсько-правового регулювання.

У літературі система господарського законодавства характеризується неоднозначно. Так, господарське законодавство є зовнішньою складною формою взаємодії норм різних галузей права, тому частіше його називають комплексною галуззю права.

Система господарського законодавства функціонує як складний механізм і включає як галузеві акти, так і нормативні акти багатогалузевого характеру, тобто притаманні іншим галузям, тільки в тому випадку, якщо вони регулюють господарські відносини. Функціонування системи господарського законодавства обумовлене реалізацією господарсько-правових норм, реальним виконанням нормативних правил поведінки у фактичних відносинах суб’єктів господарювання. Реалізація правових норм, як відомо, можлива безпосередньо їх дотриманням, виконанням, використанням.

Дотримання господарсько-правових норм означає утримуватися від їх порушення; виконання припускає здійснення обов’язків, передбачених нормами господарського законодавства; використання – це здійснення прав, закріплених нормами господарського законодавства. Особливе місце серед форм правореалізації займає використання, що містить у собі певні елементи дотримання, виконання і здійснюється компетентними органами та особами, які мають власні повноваження.

Система законодавства, що регулює підприємницькі відносини, як зазначалося вище, є досить складною, тому, що відносини, котрі виникають у процесі здійснення підприємницької діяльності, досить різноманітні і потребують регулювання різними нормативними актами, які належать різним галузям права.

Підприємницьке законодавство можливо класифікувати за різними критеріями, але найбільш поширена форма класифікації – за юридичною силою. Так, відповідно до цього критерію законодавство можна поділити на наступні рівні:

перший рівень – конституційний – встановлює порядок регулювання на вищому рівні (відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на заняття підприємницькою діяльністю як що вона не суперечить законодавству);

другий рівень – міжнародні акти (тобто конвенції, угоди, договори);

третій рівень – кодифіковані нормативні акти (ГК України, ЦК України, Кримінальний кодекс, Митний кодекс та ін.);

четвертий рівень – спеціальні закони (ЗУ «Про господарські товариства», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців», «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» та ін.);

п’ятий рівень – підзаконні нормативні акти (постанови КМУ, розпорядження міністерств та відомств);

шостий рівень – локальні нормативні акти.

Під час розгляду цих рівнів варто враховувати те, що кожен наступний рівень не повинен суперечити рівню який стоїть вище, окрім цього, варто зазначити, що в тому випадку, якщо нормативний акт суперечить положенням Конституції, він є недійсним.