
- •Модуль 1. Поняття та передумови заняття підприємницькою діяльністю
- •Тема 1. Поняття підприємницького права
- •Поняття підприємницької діяльності
- •1.2. Ознаки підприємницької діяльності
- •1.3. Принципи підприємницької діяльності
- •1.4. Види підприємницької діяльності
- •1.5. Взаємовідносини між підприємцями та державою
- •Контрольні запитання
- •Тема 2. Підприємницьке законодавство
- •2.1. Поняття та види джерел підприємницького права
- •2.2. Система законодавства про підприємництво
- •2.3. Закони як джерела підприємницького права
- •2.4. Підзаконні акти як джерела підприємницького законодавства
- •2.5. Локальні акти як джерела підприємницького права
- •Контрольні запитання
- •Тема 3. Суб’єкти підприємницької діяльності
- •3.1. Передумови реалізації права на заняття підприємництвом
- •3.2. Фізичні особи як суб'єкти підприємницької діяльності
- •3.3. Обмеження фізичних осіб у праві на заняття підприємницькою діяльністю
- •3.4. Юридичні особи як суб'єкти підприємницької діяльності
- •3.5. Створення юридичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності
- •3.6. Види юридичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності
- •Контрольні запитання
- •Тема 4. Легалізація суб’єктів підприємницької діяльності
- •4.1. Поняття і види легалізації підприємництва
- •4.2. Реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності
- •4.3. Загальний порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності
- •4.4. Порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності
- •4.5. Перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності і внесення змін у засновницькі документи
- •4.6. Відміна державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності
- •Контрольні запитання
- •Тема 5. Припинення підприємницької діяльності
- •5.1. Поняття припинення підприємницької діяльності
- •5.2. Реорганізація суб'єктів підприємницької діяльності
- •5.3. Ліквідація суб'єктів підприємницької діяльності
- •5.4. Поняття та загальна характеристика банкрутства
- •5.5. Державна реєстрація припинення суб'єктів підприємництва
- •5.6. Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця — за її рішенням
- •Контрольні запитання
- •Тема 6. Ліцензування підприємницької діяльності
- •6.1. Поняття ліцензування та його принципи
- •6.2. Органи ліцензування
- •6.3. Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Ліцензійні умови
- •Порядок отримання ліцензій на заняття окремим видом підприємницької діяльності
- •6.5. Переоформлення, видача дубліката та анулювання ліцензії
- •6.6. Відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування
- •Контрольні запитання
- •Тема 7. Патентування підприємницької діяльності
- •7.1. Поняття патентування та його правові основи
- •7.2. Види торгових патентів та їх характеристика
- •7.3. Порядок придбання торгового патенту
- •7.4. Визначення вартості торгового патенту
- •7.5. Порядок використання торгового патенту та наслідки його порушення
- •Контрольні запитання
- •Тема 8. Сертифікація підприємницької діяльності
- •8.1. Поняття і юридичне значення стандартизації та сертифікації
- •8.2. Об’єкти стандартизації. Суб’єкти стандартизації
- •8.3. Поняття та види сертифікатів
- •8.4. Порядок проведення сертифікації
- •Тема 9. Організаційно-правові форми
- •9.2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
- •9.3. Поняття господарських товариств
- •9.4. Види господарських товариств
- •9.5. Виробничі кооперативи
- •Контрольні запитання
- •Тема 10. Договори в підприємницькій діяльності
- •10.1. Поняття господарського договору
- •10.2. Укладення господарських договорів
- •10.3. Зміна, розірвання та пролонгація дії договору
- •10.4. Виконання договорів
- •10.5. Способи забезпечення виконання договорів
- •Контрольні запитання
- •Тема 11. Правове регулювання ринку фінансових послуг
- •11.1. Поняття, ознаки й види фінансових послуг
- •11.2. Поняття фінансової установи та умови її створення й діяльності
- •11.3. Державне регулювання ринку фінансових послуг
- •11.4. Заходи впливу на учасників ринку фінансових послуг
- •Контрольні запитання
- •Тема 12. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •12.1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності
- •12.2. Види зовнішньоекономічної діяльності
- •12.3. Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності
- •12.4. Ліцензування зовнішньоекономічної діяльності
- •Контрольні запитання
- •Тема 13. Монополізм та конкуренція у підприємницькому праві
- •13.1. Розвиток законодавства про недобросовісну конкуренцію
- •13.2. Поняття та значення правового регулювання захисту від недобросовісної конкуренції й обмеження онополістичної діяльності
- •13.3. Контроль за концентрацією суб’єктів господарювання
- •13.4. Антимонопольний комітет та його компетенція
- •13.5. Поняття та види дій, що визнаються анти конкурентними
- •13.6. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •Контрольні запитання
- •Тема 14. Контроль за здійсненням підприємницької діяльності
- •14.1. Поняття контролю, його сутність та форми
- •14.2. Види та значення контролю за підприємницькою діяльністю
- •14.3. Повноваження державних органів при здійсненні контролю за підприємницькою діяльністю
- •Контрольні запитання
- •Тема 15. Відповідальність у підприємницькому праві
- •15.1. Поняття й ознаки господарсько-правової відповідальності
- •15.2. Прострочення боржника. Прострочення кредитора
- •15.3. Форми господарсько-правової відповідальності
- •15.4. Штрафні та оперативно-господарські санкції
- •15.5. Неустойка як вид господарсько-правової санкції
- •15.6. Види, підстави та порядок застосування
- •15.7. Поняття адміністративно-господарських санкцій, їх види
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література Основна
- •Додаткова
15.4. Штрафні та оперативно-господарські санкції
Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 Господарського кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Ст. 231 ГК України також пояснює, що при порушенні господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений у судовому порядку за заявою заінтересованої сторони.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання – господарською організацією.
Ст. 232 ГК України регулює випадки, коли за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, тоді збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:
допускається стягнення тільки штрафних санкцій;
збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції;
за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, – уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються відповідно до дня сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави.
Про зменшення штрафних санкцій говориться у ст. 233 ГК України. Так, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги:
ступінь виконання зобов'язання боржником;
майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;
не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції – заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. Порядок застосування оперативно-господарських санкцій представлено у ст. 237 ГК України.