13.5. Поняття та види дій, що визнаються анти конкурентними

Конкуренція розглядається як змагальність між товаровиробниками за кращі й економічно більш вигідні умови виробництва та реалізації продукції. В кінцевому результаті конкуренція проявляється у боротьбі за споживача товарів, робіт чи послуг. Прийнято розрізняти конкуренцію внутрішньогалузеву, міжгалузеву, недобросовісну, недосконалу, цінову, чисту.

Конкуренція є умовою, необхідним атрибутом ринкових відносин, запорукою прогресу. Вона як важливий інструмент ринку слугує сильним засобом зниження цін та задоволення попиту споживачів. Як вид економічного суперництва між товаровиробниками за кращі економічні та найбільш вигідні умови виробництва й реалізації товарів вона має свою оцінку, свої види та прояви.

По-перше, це економічний закон товарного виробництва, що сам по собі має притаманні йому різні форми прояву: цінова політика, якість товару, особливі його споживацькі якості, постійне відповідно до запиту споживача оновлення товарного асортименту та номенклатури, рекламна кампанія, постійне вдосконалення системи збуту товарів, сервісне, гарантійне та пост гарантійне обслуговування, надання комплексних послуг тощо. При чому в сучасних умовах ці форми постійно вдосконалюються та набувають більш якісний, а через засоби масової інформації та навіть інформаційні технології і більш нав'язливий характер. По-друге, це політика на макрорівнях та мікрорівнях. Сама держава сприяє розвитку й підтримці конкурентної боротьби, а підприємці здійснюють конкурентну політику через стратегію і тактику проникнення на ринок та його захоплення. По-третє, конкуренція як засіб ринкової економіки є об'єктом правового регулювання і спеціальним інститутом законодавства. По-четверте, чесна конкурентна боротьба вимагає наявності вивершеного й дієвого механізму захисту законних прав та інтересів. По-п'яте, конкурентна боротьба має свої специфічні прояви, які потребують комплексних знань економіки, права, психології, новітніх засобів комунікації тощо, а тим самим і спеціалістів у даній області.

Недобросовісна конкуренція як антипод чистої конкуренції в умовах наявності великої кількості підприємців з однаковим товаром на вільному ринку визначається як нечесна чи така, що спричиняє шкоду методам конкурентної боротьби, які пов'язані з порушенням прийнятих на ринку норм та правил конкуренції. Вона проявляється у ціновій дискримінації, обмані, фальшивій рекламі, зговорі, хабарництві, промисловому шпіонажі, залякуванні та іншому прямому чи опосередкованому впливу на конкурентів. У зв'язку з цим держава приймає ряд заходів економічного та правового характеру з недопущення недобросовісної конкуренції та її заборони. Так, ст. 42 Конституції України встановила її заборону, що спричинено особливою роллю конкуренції в умовах ринкової економіки, необхідністю захисту законних прав та інтересів як рядового споживача (людини як основної соціальної цінності демократичного суспільства) від диктату товаровласника, так і самих підприємців від завдання їм шкоди.

Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції", а саме ст.1, установлено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Законодавство України із захисту від недобросовісної конкуренції поділяє дії, які можливо визначити як анти конкурентними, на три групи:

1) неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта (підприємця);

2) створення перепон господарюючим суб'єктам (підприємцям) у процесі конкуренції і досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

3) неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної тайни.

Аналізуючи діюче законодавство, можна звернути увагу на те, що до неправомірного використання ділової репутації господарюючого суб’єкта відносяться:

використання без дозволу уповноваженої від власника особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень;

неправомірне використання рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання.

Використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визнається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця);

неправомірне використанням товару іншого виробника, що проявляється у введенні до господарського обігу під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи;

копіювання зовнішнього вигляду виробу, тобто відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб'єкта і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця). Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання обумовлено виключно їх функціональним застосуванням. При цьому такі порушення не поширюється на вироби, що мають охорону як об'єкти права інтелектуальної власності;

порівняльна реклама, як така, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця). Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів.

Реклама як спеціальна інформація про особи чи продукцію, яка поширюється в будь-якій формі та будь-яким способом з метою прямого або опосередкованого отримання прибутку, повинна відповідати вимогам законності, точності, достовірності, використання державної чи інших мов відповідно до законодавства України, використання форм та засобів, що не спричиняють її споживачу моральної, фізичної чи психічної шкоди. Згідно зі ст. 10 Закону України "Про рекламу" недобросовісною вважається така реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог стосовно місця і способу поширення та інших передбачених законодавством України вимог вводить чи може ввести в оману її споживача і тим самим спричинити йому та державі збитки.

Розглядаючи більш детально створення перепон господарюючим суб’єктам у процесі конкуренції, досягнення неправомірних переваг, треба звернути увагу на те, які дії вважаються правопорушенням конкуренції:

дискредитація господарюючого суб'єкта – розповсюдження у будь-якій формі неправдивої, неточної інформації, пов'язаної з особою чи діяльністю господарюючого суб'єкта (підприємця), що завдала або могла завдати шкоди діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця);

купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом, тобто купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачу або контрагенту;

схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта (підприємця) – такі дії вважаються спонуканням конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від установлення договірних зв'язків із цим господарюючим суб'єктом (підприємцем);

схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника) – такі дії вважаються порушенням конкуренції на свою користь або на користь третьої особи у випадку спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником) без достатніх на те підстав;

схилення господарюючого суб'єкта до розірвання договору з конкурентом іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), що вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб.

У разі спонукання господарюючого суб'єкта (підприємця) –учасника договору – до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування господарюючому суб'єкту (підприємцю) – учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг;

підкуп працівника постачальника, тобто надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником). До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним;

підкуп працівника покупця (замовника) – це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником. До працівника покупця прирівнюється й інша особа, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця про придбання товару, робіт, послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним;

досягнення неправомірних переваг у конкуренції як отримання таких відносно іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджене рішенням державного органу, наділеного відповідною компетенцією.

До третьої групи антиконкурентних правопорушень віднесено:

неправомірний збір комерційної таємниці – добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю). Промисловий шпіонаж є доволі розповсюдження явищем, тому підприємці повинні самостійно приймати заходи щодо запобігання втрати комерційної таємниці, конфіденційної та ділової інформації;

розголошення комерційної таємниці – ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю);

схилення до розголошення комерційної таємниці, тобто спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю);

неправомірне використанням комерційної таємниці – впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.