13.2. Поняття та значення правового регулювання захисту від недобросовісної конкуренції й обмеження онополістичної діяльності

Монополізація – це досягнення суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товарів, підтримання або посилення цього становища. Монопольним становищем визнається домінуюче становище підприємця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Воно проявляється в перевагах над іншими конкурентами, що діють на даному ринку. При цьому монопольним визнається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 %. Але Антимонопольний комітет України вправі прийняти рішення щодо зменшення частки на ринку певного товару менше вказаних відсотків.

Монопольне становище підприємців на ринку робіт і послуг визначається Антимонопольним комітетом України та його територіальними управліннями в межах адміністративної області або автономії, району, населеного пункту.

Аналіз чинного законодавства дає можливість установити підстави, за яких виникають підстави зловживання монопольним становищем:

установлення таких цін, інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б установити за умови наявності значної конкуренції на ринку;

обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення, або підтримки дефіциту на ринку, чи встановлення монопольних цін;

суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивних причин;

установлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;

установлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів;

установлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.

Монополізм має реальний прояв у монопольних утвореннях та монопольній діяльності. Монопольним утворенням визнається підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку. Під монопольною діяльністю визнаються дії (бездіяльність) підприємця або скоординовані дії групи підприємців за умови їх монопольного становища на ринку у виробництві та реалізації товарів, а також дії чи бездіяльність органів влади та управління, що спрямовані на недопущення, істотне обмеження чи усунення конкуренції.

При аналізі чинного законодавства щодо регулювання антиконкурентної, обмежувальної та дискримінаційної монополістичної діяльності суттєве значення надано двом основним аспектам:

антиконкурентним діям органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів адміністративно-господарського управління ы контролю;

обмежувальній та дискримінаційній діяльності суб’єктів господарювання, в тому числі і їх об’єднань.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно – господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

До таких дій ст. 31 Господарського кодексу відносить:

заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм господарювання у будь-якій сфері господарської діяльності, а також установлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;

примушування суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, першочергової реалізації товарів певним споживачам або до вступу в господарські організації та інші об'єднання;

прийняття рішень про централізований розподіл товарів, який призводить до монопольного становища на ринку;

установлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону України в інший;

надання окремим підприємцям податкових і інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару;

обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;

установлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб’єктів господарювання або груп підприємців.

Ст. 15 Закону України „Про захист економічної конкуренції” також установлені дії державних органів та органів місцевого самоврядування, які є обмеженням конкуренції:

пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об'єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;

будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

установлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.