Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняттю зовнішньоекономічної діяльності.

2. Дайте визначення поняттю предмета зовнішньоекономічної діяльності та його особливостей.

3. Дайте характеристику методам регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

4. Дайте характеристику принципам здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

5. Дайте класифікацію видів зовнішньоекономічної діяльності.

Тема 13. Монополізм та конкуренція у підприємницькому праві

13.1. Розвиток законодавства про недобросовісну конкуренцію

Відповідно до ст. 42 Конституції України серед конституційних засад здійснення підприємницької діяльності вказано на недопустимість зловживання монопольним становищем на ринку та неправомірність обмеження конкуренції і недобросовісної конкуренції. Така конституційна заборона не залежить від видів та складів правопорушень і повинна бути абсолютною. Це означає, що суб'єкт підприємництва є носієм конституційного права на свободу підприємництва, що виражається в принципах підприємницької діяльності, і може захищатись від будь-яких його обмежень та тиску з боку інших підприємців, держави в особі уповноважених нею органів та органів місцевого самоврядування. Підприємці повинні працювати в рівних умовах, мати можливість проявити свою творчість і досвід, бути заінтересовані в новаторстві та захищені від неправомірних спроб вижити їх з ринку чи нав'язати завідомо невигідні для них умови.

Уперше наприкінці XIX ст. на початку XX ст. антитрестовське (антимонопольне) законодавство з'явилось у США. Це були відомі закони Шермана 1890 р. та Клейтона 1918 р. З часів великої економічної кризи та депресії 1930 р. вперше в США прийнято ряд поправок до цих законів і встановлені більш жорсткі механізми впорядкування підприємництва й використання капіталу. Після цього законодавство про монополізм стало розвиватись в англосаксонських країнах, де була прийнята ціла низка нормативних актів стосовно обмеження монополізму і гарантування свободи економічної діяльності та конкуренції (Канада, Австралія). Після Другої світової війни антимонопольне законодавство стало розвиватися і в Європі. Це було однією з умов запровадження плану Маршала. Але європейське антимонопольне законодавство має ряд відмінностей. Тому прийнято розрізняти американську і європейську системи антимонопольного законодавства.

Перша має глибокі історичні корені, свою школу, свою традицію і вважається найбільш розвинутою. В той же час високий та стабільний протягом довгих років рівень життя та підвищені вимоги до американських товарів спричинили наявність у ньому дозволу жорстких санкцій – доволі великі штрафи та тюремне ув'язнення. Той же закон Шермана унеможливив будь-яку спробу монополізувати торгівлю і створення у цій сфері підприємництва трестів та інших об'єднань. Доволі мудре і цікаве рішення, зважаючи, що торгівля є заключною стадією руху товару від виробника до споживача. В українській торгівлі тенденції монополізації цієї сфери прийняли загрозливий характер і практично унеможливлюють зниження цін.

Друга, хоча й передбачає обов'язкову реєстрацію картельних угод, але дає можливості для створення монопольних утворень. Більш того, у 1957 р. створено ЄЕС (Європейське економічне співтовариство), яке координує таку діяльність, у тому числі цінову політику. Це спричинило винні бунти в Європі.

Виділяються різні види монополій, але найбільш поширені природна, адміністративна та економічна. Природна монополія – це підсумок об'єктивних причин і відображає таку ситуацію, коли попит на даний товар найкраще задовольняється однією або декількома фірмами. В її основі кореняться особливості технології виробництва та обслуговування споживачів. Тому тут конкуренція майже неможлива або небажана. Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів та їх адміністративних приписів та може проявлятися в наданні окремим фірмам виключного права на здійснення певного виду діяльності. Наприклад, ст. 4 Закону України "Про підприємництво" встановлює, що діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, прекурсорів, виготовленням і реалізацією воєнної зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобування бурштину та інше може здійснюватися тільки державними підприємствами й організаціями, а ломбардні операції – лише повними товариствами. Економічна монополія найбільш поширена і залежить виключно від економічних причин.

В економіці монополістичні тенденції є проявом дії закону максимізації прибутку та закону концентрації виробництва і капіталу.

Сучасна економічна теорія виділяє три типи монополій:

1) монополія окремого підприємства, яка досягається за рахунок постійного вдосконалення технології, якості та інших споживацьких якостей товару й підвищення ефективності виробництва. Тому вона затратна, вимагає багато зусиль і досягається протягом тривалого часу;

2) монополія як угода дає можливість за рахунок створення та здійснення єдиної цінової політики, товарного асортименту усунути для споживача можливість альтернативи;

3) монополія, що заснована на диференціації продукту.

Прийнято виділяти декілька основних форм монополістичних об'єднань, що охоплюють та контролюють усі сфери суспільного відновлення: безпосередньо виробництво, обмін, розподіл і споживання. На основі монополізації сфери обігу виникли прості форми монопольних об'єднань — картелі та синдикати.

Картель — це об'єднання підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають право власності та комерційну самостійність, але домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту. Синдикат – об'єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають право власності на засоби виробництва, але втрачають його на вироблену продукцію і тим самим при збереженні виробничої самостійності втрачають комерційну. Збут товару здійснюється загальною конторою.

Більш складні форми монополістичних об'єднань виникають у разі поширення монополізації сфери безпосереднього виробництва. Характерною формою такого монополістичного об'єднання є трест.

Трест – об'єднання підприємств однієї чи декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва та вироблену продукцію, виробничу й комерційну самостійність, об'єднують виробництво, збут, фінанси, управління, а на суму вкладеного капіталу отримують акції тресту, які забезпечують їм право брати участь в управлінні та отримувати відповідну частину прибутку. Багатогалузевий концерн – об'єднання десятків чи сотень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва та вироблену продукцію, а головна фірма здійснює над іншими учасниками фінансовий контроль.

У 1960-ті роки в США та деяких інших країнах з'явились та почали розвиватись конгломерати – монополістичні об'єднання, що створювались шляхом захоплення прибутків різногалузевих підприємств, які не мали технічної та виробничої єдності.

Без урегулювання відносин корпоративного характеру на рівні встановлення імперативів щодо монопольних утворень неможливе реальне забезпечення чесної конкурентної боротьби та прогресу в техніці та технології і в кінцевому результаті здешевлення товарів та покращення їх споживацьких якостей. У противному разі підприємці з огляду на об'єктивні економічні чинники і, насамперед, зацікавленість у покритті своїх затрат на вдосконалення будуть максимально організаційними засобами та зговором штучно утримувати вигідну їм політику щодо цін, усунення дрібних конкурентів тощо.

В Україні основу законодавства щодо правового регулювання економічної конкуренції та монопольного становища суб’єкта підприємницької діяльності на ринку товарів і послуг складають Господарський кодекс України та закон України ”Про захист економічної конкуренції”, ”Про захист від недобросовісної конкуренції”, „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”. Закон України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 р. установив структуру та уточнив правове становище Антимонопольного комітету щодо повноваження стосовно здійснення контролю за дотриманням антимонопольного законодавства.

Ці закони встановили низку спеціальних правил стосовно створення, злиття, приєднання й ліквідації господарюючих суб'єктів у вигляді господарських товариств та об'єднань підприємств. Установлені нові правила набуття іншими способами у власність чи управління (користування) часток (акцій, паїв), а також активів чи іншого майна у вигляді цілісних майнових комплексів господарюючих суб'єктів або їх структурних підрозділів, а також щодо оренди останніх. Такі права набуваються лише за згоди антимонопольного комітету або його органів у передбачених випадках.