Контрольні запитання

1. Поняття організаційно-правової форми підприємницької діяльності.

2. Підприємницька діяльність без створення юридичної особи.

3. Підприємницька діяльність юридичної особи.

4. Види підприємств та особливості їх діяльності.

5. Комунальні та державні підприємства, правовий режим діяльності.

6. Господарські товариства, їх види й особливості діяльності.

7. Об’єднання підприємств та особливості їх діяльності.

Тема 10. Договори в підприємницькій діяльності

10.1. Поняття господарського договору

При здійсненні підприємницької діяльності суб’єктами підприємницької діяльності доводиться вступати в договірні відносини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договору як юридичному факту властиві такі ознаки:

в договорі виявляється воля не однієї особи (сторони), а двох чи декількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом мають збігатися і відповідати одне одному;

договір – це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Ураховуючи те, що при здійсненні підприємницької діяльності в договірні відносини вступають особи, які набули статусу суб’єкта господарювання (підприємницької діяльності), то суб’єктний склад договору можливо визначити як господарський. Господарським визначається зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання і другим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, з огляду на яке один суб’єкт зобов’язаний здійснити певні дії господарського або управлінсько-господарського характеру на користь другого суб’єкта, а він, у свою чергу набуває право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язків.

Ст. 626 ЦК України поділяє договір на окремі види. Оскільки договір є різновидом правочину, то поділ договорів на окремі види можливо здійснити за такими критеріями, за якими відбувається поділ на види правочинів: консенсуальні реальні, оплатні та безоплатні, абстрактні та каузальні. Підприємницькі договори завжди є оплатними тому неоплатні договори не опосередковують угоди в підприємницькій діяльності. Також ця стаття розмежовує їх на односторонні, двосторонні або багатосторонні. У господарській (підприємницькій) діяльності односторонні договори не використовуються, через те що вони не спрямовані на отримання прибутку, хоча є випадки, коли суб’єкт підприємництва здійснює меценатську діяльність або іншу допомогу особам, які її потребують. Класифікацію підприємницьких (господарських) договорів, на погляд авторів варто здійснювати за таким критерієм — які угоди він опосередковує. Так, відповідно до цього критерію договори можна поділити на такі яки опосередковують угоди купівлі–продажу, надання послуг, оренди, договори кредитування, договори які опосередковують угоди з інтелектуальною власністю, договір постачання та ін.

Договір купівлі-продажу. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі–продажу може бути консенсуальним або реальним. Він є відплатним та двостороннім (взаємним). При цьому він має чітко визначену мету, зміст якої полягає у відчуженні майна (товару) від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні. А це означає, що характерною ознакою даного договору є те, що він опосередковує процес руху майна від однієї особи до іншої.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений у майбутньому. Також предметом договору можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі–продажу може бути право вимоги, як що вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір постачання. За договором постачання продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницький діяльності або з іншою метою, не пов’язаною з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір міни. За договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Предметом договору міни може виступати будь-який товар, що відчужується, тобто не вилучений з цивільного обороту і невід’ємний від фізичної чи юридичної особи, а також роботи (послуги). Можливість обміну товару на роботу (послуги) прямо передбачена ч. 5 ст. 715 ЦК України. Відповідно до ст.716 ЦК України при розгляді питань регулювання міни слід звертатись до загальних положень про купівлю-продаж, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Рента. За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі (ст. 731 ЦК). Договір ренти укладається у письмові формі, підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації.