Тема 9. Організаційно-правові форми

підприємницької діяльності

9.1. Поняття юридичної особи

Поняття юридичної особи визначається у ст. 80 ГК України. Відповідно до цієї статті юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Таким чином, юридичною особою визнається організація, яка має у власності, господарському веденні й оперативному управлінні відособлене майно і відповідає за своїми зобов'язаннями цим майном, може від свого імені набувати та здійснювати майнові й особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

У даному визначенні знаходимо основні ознаки юридичної особи. Вирішальна з них — майнова відокремленість. При цьому під «відокремленим майном» мається на увазі майно в його широкому сенсі, що включає речі, права на речі та обов'язки стосовно речей. Дана норма припускає, що майно юридичної особи відокремлюється від майна його засновників. Свій конкретний вираз майнова відокремленість знаходить у тому, що юридична особа залежно від його вигляду повинна мати самостійний баланс (для комерційних організацій) або самостійний кошторис (для некомерційних організацій).

Друга вирішальна ознака юридичної особи, включена в її визначення, — самостійна майнова відповідальність. Мається на увазі, що юридична особа відповідає по своїх зобов'язаннях майном, що належить їй. Проте слід відмітити, що ні засновники, ні учасники юридичної особи не відповідають за її боргами, якщо інше не передбачене в законі або в засновницьких документах, і так само юридична особа не відповідає за боргами засновників (учасників).

Третя ознака юридичної особи — самостійний виступ у цивільному обороті від свого імені. Вона означає, що юридична особа може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Четверта ознака юридичної особи, яка є в законі, — це організаційна єдність. За цією ознакою юридична особа володіє відповідною стійкою структурою. Виступ юридичної особи як єдиного цілого забезпечується тим, що вона має певну структуру органів які, наділені певною компетенцією та здійснюють внутрішнє управління юридичною особою і діють від її імені зовні.

9.2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності

Для досягнення мети будь-якої підприємницької діяльності — одержання прибутку — необхідна організація, що дає можливість її здійснення в межах, установлених відповідно до чинного законодавства. Цей порядок обумовлений формами власності, способами розмежування повноважень власника по керуванню належним йому майном, власне встановленими вимогами чинного законодавства, безпосередньо метою створення та спеціалізацією підприємця, бажанням самих засновників. Отже, організаційно–правова форма підприємницької діяльності вказує на особливості правового становища власника майна, порядок здійснення ним повноважень по керівництву, визначає дозволені чинним законодавством види діяльності, керівні органи, межі та порядок відповідальності за підприємницькими зобов’язаннями. Організаційно–правова форма безпосередньо визначає межі підприємницької правосуб’єктності, обумовлює порядок створення, правове становище засновників чи власників, особливості керування його майном та діяльності комерційної структури взагалі, в тому числі і компетенцію керівних органів, особливості та наслідки припинення їх діяльності. Ураховуючи те, що підприємства та організації є юридичними особами і в залежності від мети створення юридичної особи можуть бути суб’єктами підприємництва, для класифікації юридичних осіб можуть використовуватися найрізноманітніші критерії, що відображають їх правове становище. ЦК України, а саме ст. 81, виділяє два основних критерії класифікації юридичної особи — це юридичні особи приватного права та юридичні особи публічного права, які відрізняються порядком їх створення.

Першу групу юридичних осіб складають такі юридичні особи, які створені на договірних засадах приватних осіб та об єднання їх майна.

Другу групу юридичних осіб складають такі юридичні особи які створені незалежно від волі приватних осіб, як правило, для здійснення спеціальних функцій, не обумовлених їх участю у цивільному обороті.

Відповідно до ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватись у формі товариств, установ та в інших формах, установлених законом. Таким чином, аналізуючи ч. 1 ст. 83 ЦК України, варто зазначити, що законодавець принципово поділяє всіх юридичних осіб на товариства та установи. Відповідно до ч. 2 цієї статті товариством слід вважати організацію, створену шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі в цьому товаристві. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. Підприємницькими товариствами відповідно до ст. 84 ЦК України вважаються такі товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками, вони можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Господарські товариства залежно від принципів організації можна поділити на дві групи:

Перша група товариств – це товариства, які створені на основі об’єднання капіталів. До цієї групи належать товариства, що передбачають необхідність об’єднання майна засновників;

Друга група товариств – це товариства, які створені на підставі об’єднання юридичних-фізичних осіб.