Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект лекцій піцдприєм.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1.79 Mб
Скачать

6.6. Відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування

Усі відносини, які виникають у процесі здійснення господарської діяльності, в том числі і при ліцензуванні та використанні ліцензії, врегульовані законодавством України. Порушення законодавства при здійсненні господарської діяльності приводить учасників цих правовідносин до юридичної відповідальності. Відповідно до ст. 216 ГК України відповідальність за правопорушення, здійснене у сфері господарювання, полягає у застосовані до правопорушників – учасників господарської діяльності – правового впливу (санкції) на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або договором.

Підставами відповідальності, в тому числі і господарсько-правової, визнається здійснення правопорушення, тобто протиправної (забороненої) дії чи бездіяльності суб’єктом господарювання або іншим учасником господарських відносин, який порушує права і законні інтереси іншої особи (ст. 218 ГК України).

Таким чином, суб’єктами відповідальності є як суб’єкти господарювання, так і учасники господарських відносин, у тому числі і міністерства, відомства та їх органи, які здійснюють контроль за дотриманням правил (чи умов) здійснення господарської діяльності.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування становить вплив потерпілого на правопорушника безпосередньо або за допомогою суду, з метою гарантії захисту прав і законних інтересів громадян, організації та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам цих відносин. Шкода, заподіяна порушенням законодавства у сфері ліцензування, підлягає відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному законом.

Разом із відшкодуванням збитків особа, яка порушила порядок, ліцензійне законодавство, повинна сплатити стороні, права якої порушені, штрафні санкції, тобто у правопорушника виникає так звана штрафна відповідальність.

До суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються санкції у вигляді штрафів у розмірах, установлених законом.

Зазначені штрафи спрямовуються до Державного бюджету України.

Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій.

Контрольні запитання

1. Поняття ліцензування та його значення.

2. Зміст ліцензування.

3. Поняття та види ліцензій.

4. Ліцензійні органи та їх правове становище.

5. Порядок ліцензування.

6. Строки дії ліцензії та плата за ліцензію.

7. Реквізити ліцензії.

8. Порядок використання ліцензії.

9. Порядок отримання дубліката ліцензії.

10. Анулювання ліцензії.

11. Підстави для анулювання ліцензії.

12. Отримання ліцензії на підставі конкурсу.

13. Відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Тема 7. Патентування підприємницької діяльності

7.1. Поняття патентування та його правові основи

Деякі види господарської діяльності є високорентабельними (високоприбутковими), тому держава для контролю та вилучення частини прибутку ввела спеціальні необхідні умови при здійсненні такої діяльності – це патентування. В господарському праві термін патент – це документ, який надає право займатися торговельною або іншою діяльністю, згідно з якою законодавством установлена необхідність її патентування. Об’єктами правового регулювання згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(далі Закон) є:

торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України;

діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками);

діяльність з надання побутових послуг;

діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Суб’єктами правовідносин при патентуванні відповідно до п. 2 ст. 1 Закону є юридичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва), які займаються підприємницькою діяльністю, що підлягає патентуванню.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патент отримав назву торгового. Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися видами підприємницької діяльності, які підлягають патентуванню.

При цьому торговий патент не надає право на використання об’єктів інтелектуальної власності.

Торговий патент як правоустановчий документ має певні реквізити:

номер торговельного патенту;

найменування власника патенту;

вид діяльності, який дозволено здійснювати (для грального бізнесу);

назву послуг, які дозволено здійснювати;

місце реєстрації фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності - або місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи (якщо в нього є структурні підрозділи, вказуються й вони);

строк дії торгового патенту;

місцезнаходження податкового органу, який видав патент.

Законом України «Про патентування підприємницької діяльності» торговий патент надається лише для здійснення певних видів підприємницької діяльності на території України, торговельної діяльності за готівкові та безготівкові кошти, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, включаючи операції з готівковими платіжними засобами, в тому числі і з кредитними картками, діяльності з надання побутових послуг та послуг у сфері грального бізнесу.

Але Закон установлює деякі винятки, так, згідно з п. 3 ст. 1 дія цього Закону не поширюється на торговельну діяльність та діяльність з надання побутових послуг:

  1. підприємств і організацій військової торгівлі, аптек, що перебувають у державній власності, а також розташованих у селах, селищах та містах районного значення підприємств та організацій споживчої кооперації і торгово-виробничих державних підприємств робітничого постачання;

  2. суб'єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, які:

здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;

сплачують податок на промисел у порядку, передбаченому чинним законодавством;

здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;

сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб;

3) суб'єктів підприємницької діяльності, створених громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно з чинним законодавством і здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах Українського товариства сліпих і Українського товариства глухих;

4) суб’єктів підприємницької діяльності з реалізації продуктів першої необхідності виключно вітчизняного виробництва: хліба та хлібних виробів, пшеничної муки, солі, цукру (всього 21 найменування).

Таким чином, патентування має свої об’єкти та суб’єкти, процедуру здійснення, отримання і правове значення. Його можливо розглядати як засіб оподаткування суб’єктів підприємництва, тому воно і здійснюється податковими органами.