
- •Модуль 1. Поняття та передумови заняття підприємницькою діяльністю
- •Тема 1. Поняття підприємницького права
- •Поняття підприємницької діяльності
- •1.2. Ознаки підприємницької діяльності
- •1.3. Принципи підприємницької діяльності
- •1.4. Види підприємницької діяльності
- •1.5. Взаємовідносини між підприємцями та державою
- •Контрольні запитання
- •Тема 2. Підприємницьке законодавство
- •2.1. Поняття та види джерел підприємницького права
- •2.2. Система законодавства про підприємництво
- •2.3. Закони як джерела підприємницького права
- •2.4. Підзаконні акти як джерела підприємницького законодавства
- •2.5. Локальні акти як джерела підприємницького права
- •Контрольні запитання
- •Тема 3. Суб’єкти підприємницької діяльності
- •3.1. Передумови реалізації права на заняття підприємництвом
- •3.2. Фізичні особи як суб'єкти підприємницької діяльності
- •3.3. Обмеження фізичних осіб у праві на заняття підприємницькою діяльністю
- •3.4. Юридичні особи як суб'єкти підприємницької діяльності
- •3.5. Створення юридичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності
- •3.6. Види юридичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності
- •Контрольні запитання
- •Тема 4. Легалізація суб’єктів підприємницької діяльності
- •4.1. Поняття і види легалізації підприємництва
- •4.2. Реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності
- •4.3. Загальний порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності
- •4.4. Порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності
- •4.5. Перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності і внесення змін у засновницькі документи
- •4.6. Відміна державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності
- •Контрольні запитання
- •Тема 5. Припинення підприємницької діяльності
- •5.1. Поняття припинення підприємницької діяльності
- •5.2. Реорганізація суб'єктів підприємницької діяльності
- •5.3. Ліквідація суб'єктів підприємницької діяльності
- •5.4. Поняття та загальна характеристика банкрутства
- •5.5. Державна реєстрація припинення суб'єктів підприємництва
- •5.6. Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця — за її рішенням
- •Контрольні запитання
- •Тема 6. Ліцензування підприємницької діяльності
- •6.1. Поняття ліцензування та його принципи
- •6.2. Органи ліцензування
- •6.3. Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Ліцензійні умови
- •Порядок отримання ліцензій на заняття окремим видом підприємницької діяльності
- •6.5. Переоформлення, видача дубліката та анулювання ліцензії
- •6.6. Відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування
- •Контрольні запитання
- •Тема 7. Патентування підприємницької діяльності
- •7.1. Поняття патентування та його правові основи
- •7.2. Види торгових патентів та їх характеристика
- •7.3. Порядок придбання торгового патенту
- •7.4. Визначення вартості торгового патенту
- •7.5. Порядок використання торгового патенту та наслідки його порушення
- •Контрольні запитання
- •Тема 8. Сертифікація підприємницької діяльності
- •8.1. Поняття і юридичне значення стандартизації та сертифікації
- •8.2. Об’єкти стандартизації. Суб’єкти стандартизації
- •8.3. Поняття та види сертифікатів
- •8.4. Порядок проведення сертифікації
- •Тема 9. Організаційно-правові форми
- •9.2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
- •9.3. Поняття господарських товариств
- •9.4. Види господарських товариств
- •9.5. Виробничі кооперативи
- •Контрольні запитання
- •Тема 10. Договори в підприємницькій діяльності
- •10.1. Поняття господарського договору
- •10.2. Укладення господарських договорів
- •10.3. Зміна, розірвання та пролонгація дії договору
- •10.4. Виконання договорів
- •10.5. Способи забезпечення виконання договорів
- •Контрольні запитання
- •Тема 11. Правове регулювання ринку фінансових послуг
- •11.1. Поняття, ознаки й види фінансових послуг
- •11.2. Поняття фінансової установи та умови її створення й діяльності
- •11.3. Державне регулювання ринку фінансових послуг
- •11.4. Заходи впливу на учасників ринку фінансових послуг
- •Контрольні запитання
- •Тема 12. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •12.1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності
- •12.2. Види зовнішньоекономічної діяльності
- •12.3. Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності
- •12.4. Ліцензування зовнішньоекономічної діяльності
- •Контрольні запитання
- •Тема 13. Монополізм та конкуренція у підприємницькому праві
- •13.1. Розвиток законодавства про недобросовісну конкуренцію
- •13.2. Поняття та значення правового регулювання захисту від недобросовісної конкуренції й обмеження онополістичної діяльності
- •13.3. Контроль за концентрацією суб’єктів господарювання
- •13.4. Антимонопольний комітет та його компетенція
- •13.5. Поняття та види дій, що визнаються анти конкурентними
- •13.6. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •Контрольні запитання
- •Тема 14. Контроль за здійсненням підприємницької діяльності
- •14.1. Поняття контролю, його сутність та форми
- •14.2. Види та значення контролю за підприємницькою діяльністю
- •14.3. Повноваження державних органів при здійсненні контролю за підприємницькою діяльністю
- •Контрольні запитання
- •Тема 15. Відповідальність у підприємницькому праві
- •15.1. Поняття й ознаки господарсько-правової відповідальності
- •15.2. Прострочення боржника. Прострочення кредитора
- •15.3. Форми господарсько-правової відповідальності
- •15.4. Штрафні та оперативно-господарські санкції
- •15.5. Неустойка як вид господарсько-правової санкції
- •15.6. Види, підстави та порядок застосування
- •15.7. Поняття адміністративно-господарських санкцій, їх види
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література Основна
- •Додаткова
1.3. Принципи підприємницької діяльності
Під принципами розуміються основоположні ідеї, яких повинна дотримуватись та чи інша діяльність. Вони є її скелетом, схемою чи компасом. Господарський Кодекс України, закріплюючи у ст. 44 принципи підприємництва, виходить із загального положення про його свободу. Згідно зі ст. 43 ГК України всі підприємці мають право без обмежень приймати рішення та здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству. Таким чином, стосовно підприємницької діяльності як різновиду приватноправових відносин закріплене конституційне положення – "дозволене все те, що не заборонене законом".
Згідно зі ст. 44 ГК України до принципів підприємницької діяльності відносяться:
вільний вибір підприємцем видів діяльності, що надає підприємцю право самостійно обирати конкретний вид (види) діяльності. Разом з тим свобода як усвідомлена необхідність має свої межі: не для всіх, не в однаковій мірі і не в однаковому порядку. В ч. 2 ст. 42 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про підприємництво» встановлені заборони та обмеження на здійснення такої діяльності. Не можуть займатись підприємництвом особи, на яких поширюється статус державного службовця. З припиненням державної служби відкривається можливість для активного займання підприємницькою діяльністю. Заборони встановлені також і для керівників державних підприємства, прийнятих на роботу за трудовим контрактом. Не можуть реалізувати цей принцип особи, яким суд заборонив займатись визначеною вироком діяльністю. Кримінальне законодавство (ч. 3 ст. 23, ст. 31 Кримінального кодексу України) встановлює, що в якості кримінального покарання строком до 5 років вироком суду можна позбавити права займатись певною діяльністю. В цей же час іншими видами підприємництва така особа може займатись. Наприклад, якщо заборона стосується торговельної діяльності, то це не стосується виробництва. Особи, що мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть бути засновниками підприємницьких структур, займати в них керівні посади та посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.
Не можуть займатись підприємницькою діяльністю особи з обмеженою дієздатністю. Стосовно деяких видів підприємництва встановлені професійні передумови – освіта, стаж роботи, вимоги щодо стану здоров'я тощо. Для заняття адвокатською та представницькою діяльністю у справах інтелектуальної власності, аудитом, лікарською практикою необхідна відповідна освіта і кваліфікація. Для здійснення охоронної діяльності треба мати досвід оперативно-розшукової діяльності. Торгівля продуктами харчування може здійснюватись лише особами, що не мають для цього медичних протипоказань.
Вибір діяльності повинен бути формалізованим у відповідних документах: установчих, реєстраційній картці. Як правильно відмічає М. М. Сибільов, підприємець не вправі уникнути конкретизації своєї статутної діяльності в установчих документах.
Вибір видів підприємницької діяльності може здійснюватись на будь-якому етапі: при заснуванні підприємницької структури, а якщо виникне необхідність у подальшому змінити чи розширити види діяльності, то це можна зробити шляхом внесення змін в установчі документи. Якщо така діяльність потребує додаткової легалізації (ліцензування, патентування), то займатися нею можна лише після отримання відповідних дозволів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про підприємництво» діяльність з виготовлення і реалізації наркотичних засобів, зброї та вибухових речовин, а також з виготовлення цінних паперів і грошових знаків може здійснюватись тільки державними підприємствами, а проведення ломбардних операцій також і товариствами з необмеженою відповідальністю. Виготовлення і реалізація воєнної зброї та боєприпасів до неї, видобуток янтарю, охорона окремих особливо важливих об'єктів державної власності можливі лише тими підприємствами, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів.
Закон України «Про державне регулювання виробництва та торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» встановлює, що таке виробництво може здійснюватись лише на державних підприємствах і за наявності в них спеціальної ліцензії.
Чинне законодавство інших країн установлює ряд інших обмежень у виборі видів діяльності. Так, згідно з §107 Патентного закону США не може бути патентним повіреним особа, що вчинила непорядні дії стосовно свого клієнта:
вільне наймання підприємцем робітників як принцип підприємництва може бути розкритий через трудове законодавство. Підприємець вправі самостійно чи через менеджера формувати штати своїх співробітників, визначати вимоги щодо їх кваліфікації, освіти. Наймання робочої сили може здійснюватись як за договором наймання працівника (ст. 21 КЗП України), так і за трудовим контрактом чи договором підряду. При цьому приватний підприємець мало пов'язаний тарифною сіткою і може стимулювати добросовісну ініціативну та плодотворну працю згідно з прийнятими ним правилами. Втім в основній своїй частині норми трудового законодавства поширюються на всіх підприємців не залежно від форми власності чи організаційно-правової форми. У приватного підприємця організація праці може здійснюватись більш різноманітніше і варіюватись у залежності від тих чи інших чинників об'єктивного та суб'єктивного характеру.
Наймання робочої сили може здійснюватись на конкурсній основі, з використанням механізму тестування претендентів на відкриті вакансії, через випробовування;
залучення й використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене чи не обмежене законодавством.
Відповідно до «Декларації про державний суверенітет України» підприємства, заклади, організації можуть використовувати природні ресурси України згідно з чинним законодавством. При цьому державні органи та органи місцевого самоврядування визначають норми екологічної безпеки, ліміти й нормативи природокористування, податки на природні ресурси та санкції за спричинену довкіллю школу, виходячи з екологічних показників здійснюють видачу ліцензій (ст. 10 Закону України «Про економічну самостійність Української РСР»). Використання природних ресурсів підприємцями здійснюється за плату, а для більшості на ліцензійній основі. Після закінчення використання природних ресурсів підприємець повинен провести рекреаційні заходи за рахунок власних коштів. Чинне законодавство містить ряд застережень щодо використання природних ресурсів стосовно суб'єктів, що засновані на недержавних формах власності (розробка родовищ золота, родовищ радіоактивних руд тощо), щодо значення таких родовищ (у курортних місцевостях) та ін.;
вільне розпорядження прибутком, що залишився після внесення встановлених чинним законодавством платежів. У цьому принципі закладені пріоритети платежів: податки, інші обов'язкові платежі (обов'язкове страхування, фонд зайнятості, Чорнобильський фонд тощо), платежі засновнику, плата за використання робочої сили.
Прибуток, що залишається у підприємця після здійснення всіх платежів, він використовує на власний розсуд: на розширення свого бізнесу (реінвестиції), на споживання та задоволення власних потреб;
самостійне здійснення підприємцем-юридичною особою –зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки за своїм розсудом.
Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємців здійснюється на основі спеціального Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про економічну самостійність Української РСР» підприємства та організації-суб'єкти підприємницької діяльності – мають право вступати в прямі господарські зв'язки і співпрацювати з підприємствами та організаціями інших країн, створювати з ними спільні підприємства. Останні, в тому числі господарські товариства, самостійно здійснюють таку діяльність. Їх валютна виручка зараховується на валютний рахунок і використовується самостійно. Разом з тим чинне законодавство передбачає обов'язковий продаж державі частини валютної виручки та обов'язок відраховувати її частину в дохід бюджету. Інші відрахування з такої виручки забороняються.