Контрольні запитання

1. Поняття та правові форми припинення підприємницької діяльності.

2. Завдання правового регулювання припинення підприємницької діяльності.

3. Припинення підприємництва: підстави та порядок.

4. Правові форми припинення підприємництва.

5. Реорганізація підприємства: способи, підстави та порядок.

6. Поняття та підстави визначення підприємця банкрутом.

7. Засоби попередження банкрутства.

8. Суб’єкти банкрутства.

9. Порядок провадження у справі про банкрутство та його зміст.

10. Фахові інститути забезпечення прав кредиторів.

11. Санація боржника і порядок її проведення.

12. Ліквідація банкрута.

13. Задоволення потреб кредиторів при банкрутстві.

Тема 6. Ліцензування підприємницької діяльності

6.1. Поняття ліцензування та його принципи

Для здійснення підприємницької діяльності держава повинна забезпечити чіткі, прості, зрозумілі, єдині для всіх підприємців правила гри та їх загальне дотримання; створити єдині умови для вільного доступу до всіх сегментів ринку за єдиними правилами; гарантувати всім суб’єктам підприємницької діяльності захист їх законних прав та інтересів у взаємовідносинах з іншими підприємцями й органами державної влади.

Ліцензування як один із засобів забезпечення державного регулювання господарської діяльності має власну сферу застосування, що значно впливає на ринкові правовідносини при здійсненні підприємницької діяльності.

Ліцензування підприємницької діяльності регулюється Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року; прийнятими для забезпечення виконання вимог цього закону постановами КМУ, якими встановлено: перелік органів ліцензування (14 листопада 2000 р. №1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування»), строк дії ліцензії, розмір та порядок нарахування плати за її видачу, перелік документів, які надаються до заяви про видачу ліцензії (4 липня 2001 р. №756 “Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності»), положення про експертно-апеляційну раду при Державному комітеті України з питань регуляторної політики, а також ліцензійні умови провадження певних видів господарської діяльності та ін.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі Закон «Про ліцензування») ліцензування – це видача, переоформлення і анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Ліцензування як дозвіл на право займатися певним видом господарської діяльності згідно зі ст. 3 Закону здійснюється на підставі наступних принципів:

забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;

захист прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

установлення єдиного порядку ліцензування видів господарської діяльності на території України;

установлення єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Сам термін «ліцензія» можливо розглядати в декількох аспектах:

як спеціальний дозвіл на провадження певного виду господарської діяльності, згідно зі ст.1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом встановленого строку за умови виконання ліцензійних умов;

як дозвіл на здійснення експортно-імпортних операції, згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ліцензія – належним чином оформлене право на імпорт в Україну, експорт з України протягом установленого строку певного товару (товарів);

як дозвіл на використання в господарській діяльності запатентованого об’єкта промислової власності, згідно із Законом України «Про охорону прав на винахід та корисні моделі».

Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на здійснення деяких видів господарської діяльності, які згідно з законодавством підлягають обмеженню.

У той же час діюче законодавство поділяє ліцензії на внутрішні, які охоплюють господарську діяльність лише в межах України, та зовнішні, які здійснюють ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. У зв’язку з цим законодавець передбачив у зовнішньоекономічній діяльності особливий правовий режим здійснення господарської діяльності. Так, згідно зі ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ліцензії при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності поділяються на:

ліцензія антидемпінгова – належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів;

ліцензія компенсаційна – належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом антисубсидиційного розслідування та/або компенсаційних заходів;

ліцензія спеціальна – належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів;

ліцензія відкрита (індивідуальна) – дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу;

ліцензія генеральна – відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певним товаром (товарами) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування за цим товаром (товарами);

ліцензія експортна (імпортна) – належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом установленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування;

ліцензія разова (індивідуальна) – разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.

Суб’єкт господарювання, отримавши ліцензію, набуває особливий статус – ліцензіата та має можливість у подальшому розширити свою правосуб’єктність шляхом подальшого ліцензування певних видів своєї діяльності.