Уроки розвитку зв’язного мовлення

Сучасна концепція мовної освіти висуває на пер­ший план завдання української мови як

навчального предмета — навчити користуватися мовними засоба­ми при сприйнятті

(слуханні і читанні) та створенні (говорінні й письмі) висловлювань у різних сферах спілкування.

Мовленнєва діяльність школярів під час засвоєння знань здійснюється у постійному чергуванні процесів створення тексту і його сприймання та розуміння. При сприйманні чужих текстів дитина засвоює систему еталонних мовних засобів та правил їх використання, а в процесі створення власних привчається користу­ватися цими засобами у повсякденній мовленнєвій діяльності.

Уміння і навички зв'язного мовлення формуються:

1. у процесі вивчення основної програми курсу. Цьому сприяють такі види робіт:

• зв'язні відповіді на запитання вчителя за матеріа­лом, що опрацьовується;

• зв'язний виклад змісту параграфа підручника, в подальшому — граматичної теми з її узагальненням;

• аналіз і складання зв'язних текстів;

  2. під час роботи над художніми творами на уроках літератури:

• аналіз ідейно-художнього змісту твору;

• усний переказ тексту або окремих частин;

• складання характеристики героїв-персонажів тощо;

3. на спеціальних уроках із розвитку зв'язного мовлення.

Успішне формування мовленнєвих умінь можливе лише за умови систематичної і цілеспрямованої робо­ти, постійної уваги до цього аспекту навчання. Вирі­шальну роль у ньому відіграють фактори, які взаємно доповнюються:

1. створення мовного середовища з високим ви­ховним потенціалом;

2. раціональна система навчально-тренувальних вправ;

3. оптимальна система уроків розвитку зв'язного мовлення.

Створення системи розвитку зв'язного мовлен­ня — завдання складне. Необхідно враховувати такі чинники:

1. формування комунікативних умінь:

• осмислення теми і головної думки;

• добір і систематизація матеріалу;

• реалізація задуму;

• удосконалення написаного;

  2. оволодіння усною і писемною формою вислов­лювань;

  3. оволодіння типами і стилями мовлення.

Система робіт з розвитку зв'язного мовлення визначається насамперед програмою і має вибудову­ватися відповідно до основних принципів дидактики. Важливо, щоб був узятий до уваги принцип переходу від простого до складного з урахуванням психолого-вікових та пізнавальних особливостей школярів, який забезпечить оптимальність у визначенні типів, видів, тематики робіт із мовленнєвої діяльності.

ПРО СТРУКТУРУ ЗАНЯТЬ ІЗ РОЗВИТКУ ЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ

ТА ЇХ ЗМІСТОВЕ НАПОВНЕННЯ

Оскільки основними видами робіт із розвитку зв'язного мовлення є твір та переказ, доцільно поєд­нувати стандартні й нетрадиційні методики, зокрема чергування робіт різних за стилями, темами, типами мовлення, характером (образно-творчі, логічні).

Зразок алгоритму процесу формування вмінь підготовки до творчої роботи — системна схема

Виконання аналізу контрольного твору, творчої роботи

Написання контрольного твору, творчої роботи

Міні-твори

Твір-опис

Твір-розповідь

Твір-роздум

Творчі роботи

Підготовка до контрольного твору

Виконання аналізу контрольного переказу

Написання контрольного переказу

Міні-перекази

докладні

стислі

вибіркові

творчі

тип, стиль мовлення

+

Написання навчального переказу

Від усної до письмової форми

Якість майбутніх робіт із розвитку зв'язного мов­лення значною мірою залежить від підготовки, напи­сання, проведення та аналізу чи редагування вже пере­вірених. Тож особливу увагу слід приділити структурі уроків, які мають свою специфіку.

Загальна структура уроків із розвитку зв'язного мов­лення має такий схематичний вигляд.

навчального переказу

навчального твору, творчої роботи

контрольного переказу

підготовка до контрольного твору, творчої роботи

У Р О К

аналіз контрольного переказу

контрольного твору, творчої роботи

аналіз контрольного твору, творчої роботи

Конкретизувати подану структуру можна, напов­нивши її можливими різноманітними навчальними ситуаціями. Наприклад:

Урок навчального переказу

1. Установчо-мотиваційний етап:

• вступна бесіда, оголошення теми, мети уроку;

• види та особливості написання переказу;

• жанрово-стильові та видові особливості поданого тексту.

2. Операційно-пізнавальний етап:

• читання тексту переказу, бесіда за змістом про­читаного;

• словниково-термінологічна робота;

• складання плану (колективно, у групах та інди­відуально);

• лінгвостилістичний аналіз тексту;

• повторне читання переказу;

• підготовка чорнового варіанта переказу.

3. Контрольно-рефлексивний етап:

• колективне та індивідуальне редагування роботи, переписування

• перевірка й аналіз виконаних робіт;

• доопрацювання переказу.