Типова кореспонденція рахунків з обліку надзвичайних витрат

Зміст операції	Дебет	Кредит
1	2	3
Списано на надзвичайні витрати майно, знищене в результаті надзвичайних подій:
основні засоби за залишковою вартістю	99	10
виробничі запаси	99	20
малоцінні та швидкозношувані предмети	99	22
готова продукція	99	26
товари	99	28
кошти	99	30,31
Нарахована заробітна плата працівникам, зайнятим на відбудовних роботах	99	66
Нараховані відрахування на соціальні потреби від фонду оплати праці працівників, зайнятих на відбудовних роботах	99	65

Закінчення табл. 18.9

1	2	3
Оплата підряднику за виконані роботи з усунення та застереження аварії	99	63
Списано надзвичайні витрати на фінансовий результат від надзвичайних подій	794	99

18.5. Об'єкти обліку витрат і калькуляційні одиниці

Об'єктом обліку витрат виступає продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, що вимагають визначення пов'язаних з їхнім виробництвом (виконанням) витрат згідно з П(С)БО 16 "Витрати".

Відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" калькулювання повної собівартості продукції відсутнє, а складається виробнича собівартість продукції (робіт, послуг).

Виробнича собівартість – це сума витрат підприємства на виробництво продукції (робіт, послуг). До складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) згідно з П(С)БО 16 "Витрати" включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Для обчислення виробничої собівартості складають калькуляцію. У плануванні і обліку структура виробничої собівартості визначається номенклатурою калькуляційних статей. Стаття калькуляції є певним видом витрат, що утворюють собівартість. Перелік калькуляційних статей, як нами вже відзначалося, встановлюється самим підприємством.

Калькуляція – це визначення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт і послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей і засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжного виробництв щомісяця, за квартал і рік за цільовим призначенням.

Розрізняють такі види калькуляції:

планові (складають на основі прогресивних норм витрат засобів виробництва і робочого часу та використовують як вихідні дані при встановленні цін);

кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт і послуг для розрахунку відпускних цін);

нормативні (складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва і робочого часу).

Дані види калькуляції є попередніми, їх складають до початку виробництва продукції і використовують при складанні кошторису. Калькуляції, які за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаються звітними. Вони необхідні для контролю за виконанням планових завдань за собівартістю продукції і для виявлення резервів подальшого зниження витрат.

Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості: цехову, виробничу, галузеву і т. п.

Залежно від технології і характеру продукції, об'єктами калькулювання можуть бути:

1) один продукт (комплекс продуктів) у цілому по виробництву;

2) один продукт (комплекс продуктів) за окремими процесами, стадіями, переділами, фазами виробництва;

3) виріб (група виробів) по підприємству;

4) виріб (група виробів) у розрізі цехів, ділянок, бригад;

5) види робіт, послуг по структурних підрозділах підприємства;

6) напівфабрикати;

7) деталь, вузол.

Об'єкт обліку витрат набагато ширший об'єкта калькулювання. Це відбувається, по-перше, коли немає можливості вести окремий аналітичний облік за кожним видом продукції (наприклад, у єдиному технологічному процесі одночасно добуваються або провадяться кілька видів родинної продукції, зокрема, при комплексному використанні сировини). По-друге, коли ведення окремого обліку є недоцільним (наприклад, між окремими видами продукції встановлена залежність, що визначає ступінь варіювання витрат за кожною з них). По-третє, коли ведення аналітичного обліку витрат за окремими видами продукції можливо і доцільно, але через недосконалість організації ведеться так званий "котловий" облік відносно більших підгруп продукції з наступним умовним розподілом витрат між умовним розподілом витрат між окремими калькуляційними об'єктами.

З об'єктами калькулювання тісно пов'язані калькуляційні одиниці, які є вимірниками об'єкта калькулювання. Калькуляційна одиниця дає можливість розрахувати витрати на виробництво за кожною статтею окремо та в цілому на одиницю випущеної продукції. Економічне значення калькуляційних одиниць складається в забезпеченні адекватного відображення споживчих якостей товару і їхніх кількісних характеристик. При виборі калькуляційної одиниці враховуються умови виробництва та споживання продукту, якісні і кількісні параметри.

Калькуляційні одиниці можна об'єднати в такі основні групи:

1) натуральні (штука, метр погонний, м³, м², кг, т, л, кВт / година)

2) умовно-натуральні (1 умовна банка, 1 умовна т, 1 пара взуття певного артикула);

3) приведені (маса продукту в перерахуванні на зміст корисних речовин, умовний ящик скла та ін.);

4) експлуатаційні (одиниця потужності машин, двигунів, корисна площа будинку, параметри інструментів);

5) одиниці часу (нормо-години, машино-години, машино-дні).