Термінологічний словник

Загальна (повторність тотожних злочинів) — вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК.

Загальний рецидив об’єднує неоднорідні злочини (наприклад, перша судимість за злісне хуліганство, друга — за незаконне заволодіння транспортним засобом).

Змішана спеціальна повторність— вчинення двох і більше злочинів, передбачених різними статтями Особливої частини КК.

Змішаний рецидив складається з ознак спеціального і загального рецидиву (наприклад, дві судимості за крадіжки, а третя — за зґвалтування).

Ідеальна сукупність злочинів— вчинення однією і тією ж дією двох або більше злочинів, передбачених різними статтями КК.

Множинність — це вчинення особою одного чи декількох суспільно небезпечних діянь, які складають два чи більше самостійних злочинів.

Одиночним називається злочин, який передбачений однією кримінально-правовою нормою і має ознаки одного складу злочину.

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої чистини КК.

Реальна сукупність злочинів— вчинення різних чи подібних дій, кожна з яких являє собою самостійний злочин.

Рецидивом злочиніввизнається вчинення нового умисного злочину особою, яка вже має судимість за умисний злочин.

Спеціальна (повторність однорідних злочинів) — вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями Особливої частини КК.

Спеціальний рецидив складається з однакових або однорідних суспільно небезпечних діянь.

Сукупністю злочиніввизнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден із яких її не було засуджено.

Чиста спеціальна повторність — кваліфікується однією статтею Особливої частини КК.

Запитання та завдання для перевірки знань

Термінологічний словник

Виправданий ризик — це діяння, за якого мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала на те, що вжиті нею заходи достатні для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

Крайня необхідність — це вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою відвернення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо вона в даній обстановці не могла бути відвернена іншими засобами і якщо заподіяна шкода рівнозначна або менш значна, ніж шкода відвернена.

Наказ — це акт управління, виданий уповноваженою службовою особою, який приписує певній особі (групі осіб) вчинити дію чи бездіяльність, пов’язану із заподіянням шкоди об’єктам кримінально-правової охорони.

Необхідна оборона — це дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної й достатньої у даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Правомірне затримання злочинця потерпілими або іншими особами — це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавлення волі особи, котра вчинила злочин, з метою доставлення її органам влади, якщо ці дії викликані необхідністю затримання і відповідають небезпечності вчиненого посягання і обстановці затримання злочинця.

Психічний примус—це реальна погроза негайного застосування до особи насильницьких дій або заподіяння іншої шкоди.

Уявна оборона — це дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було і особа, хибно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Фізичний примус — це насильницький вплив на особу (її зв’язування, нанесення побоїв, мордування, катування тощо) або позбавлення її волі.