Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Seminarske_4.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
191.9 Кб
Скачать

3. Звязок результатів моніторингу з цілями та стратегією корпорації

Стратегічний моніторинг (СМ) - комплексна система стратегічних досліджень, яка призначена для спостереження, аналізу та оцінки середовища у реальному масштабі часу, прогнозування тенденцій розвитку окремих складових середовища, діагностики, стану середовища та вибору засобів врегулювання відхилень фактичного стану середовища від прогнозованого.

Головна ціль системи стратегічного моніторингу – сприяння досягненню цілей корпорації за рахунок забезпечення адекватної реакції корпорації на змінні умови середовища функціонування. За допомогою CM повинна досягатися координація цілей (фінансових, соціальних, ринкових) з ресурсами та необхідними заходами.

4.Визначення цілей діяльності корпорацій (Взяв я і Тулученко)

5. Характеристика підходів та загальних закономірностей встановлення корпоративних цілей

Фази встановлення цілей З точки зору логіки дій, виконуваних при встановленні цілей, можна вважати, що процес встановлення цілей в організації складається з трьох послідовних стадій. На першій стадії відбувається осмислення результатів а н а л і з а с р е д и, на другий - вироблення відповідної м і с с і і і, нарешті, на третій стадії безпосередньо виробляються цілі організації. Раніше (в гл. 2, 3) були розглянуті питання, що відносяться до аналізу середовища та виробленні місії організації. Зараз же розглянемо процес формування цілей організації. Правильно організований процес встановлення цілей передбачає проходження чотирьох фаз: • виявлення та аналіз тих трендів, які спостерігаються в оточенні; • установлення цілей для організації в цілому; • побудова ієрархії цілей; • встановлення індивідуальних цілей.  Перша фаза. Вплив середовища позначається не тільки на встановленні місії організації. Цілі також дуже сильно залежать від стану середовища. Раніше, коли обговорювалось питання про вимоги до цілей, говорилося, що вони повинні бути гнучкими, щоб їх можна було змінювати у відповідності із змінами, що відбуваються в середовищі. Однак з цього ніяк не слід робити висновки, що цілі повинні бути прив'язані до стану середовища тільки шляхом постійного корегування й пристосування до змін. Керівництво повинно прагнути передбачити те, в якому стані опиниться середовище, й встановлювати цілі у відповідності з цим передбаченням. Ось чому дуже важливо виявляти тренди, характерні для процесів розвитку економіки, соціальної та політичної сфер, науки і техніки. Звичайно, все правильно передбачити неможливо. Більш того, іноді в оточенні можуть відбуватися зміни, які ніяк не випливають з розкритих трендів. Тому менеджери повинні бути готові до того, щоб відповісти на неочікуваний виклик, який їм може кинути середу. Але тим не менш, не абсолютизуючи тренди, вони повинні формулювати цілі таким чином, щоб ці тренди знайшли в них своє відображення. Друга фаза. При встановленні цілей для організації в цілому важливо визначити те, які з широкого кола можливих характеристик діяльності організації треба взяти в якості цілей організації. Далі вибирається певний інструментарій кількісного розрахунку величини цілей. Важливе значення має система критеріїв, якими користуються при визначенні цілей організації. Звичайно ці критерії виводяться з місії організації, а також із результатів аналізу макрооточення, галузі, конкурентів і положення організації в середовищі. При визначенні цілей організації враховується те, які цілі вона мала на попередньому етапі й наскільки досягнення цих цілей сприяло виконанню місії організації. Нарешті, рішення по цілям завжди залежить від тих ресурсів, якими володіє організація. Третя фаза. Встановлення ієрархії цілей припускає визначення таких цілей для всіх рівнів організації, досягнення яких окремими підрозділами буде призводити до досягнення загальної мети. При цьому ієрархія повинна будуватися як по довгостроковим цілям, так і по короткостроковим. Процес декомпозиції цілей верхнього рівня в цілі нижніх рівнів або ж процес відомості цілей нижніх рівнів в цілі більш високих рівнів передбачає побудову дерева цілей, в якому в залежності від установленої субординації цілей фіксується чітка залежність мета - засіб. Ця залежність визначає те, які цілі на практиці виступають засобами для досягнення інших цілей. Четверта фаза. Для того щоб ієрархія цілей всередині організації знайшла свою логічну завершеність й стала реально діючим інструментом у виконанні цілей організації, вона повинна бути доведена до рівня окремого працівника. У цьому випадку досягається одне з найважливіших умов успішної діяльності організації: кожен працівник як би включається через свої персональні цілі в процес спільного досягнення кінцевих цілей організації. Співробітники організації в такій ситуації отримують уявлення не тільки про те, чого їм належить домогтися, але і про те, як результати їх праці позначаться на кінцевих результатах функціонування організації, як і в якій мірі їх праця буде сприяти досягненню цілей організації.

Способи встановлення цілей Встановлені цілі повинні мати статус закону для організації, для всіх її підрозділів і для всіх членів. Однак з вимоги обов'язковості цілей ніяк не слід незмінність. Раніше вже говорилося, що в силу динамізму середовища цілі можуть змінюватися. Можливо підходити до проблеми зміни цілей наступним чином: цілі корегуються всяк раз, коли цього вимагають обставини. У цьому випадку процес зміни цілей носить сугубо ситуаційний характер. Але можливий інший підхід. Багато організації здійснюють систематичне випереджаюче зміна цілей. При такому підході в організації встановлюються довгострокові цілі. На базі цих довгострокових цілей виробляються деталізовані короткострокові цілі (зазвичай річні). По досягненні цих цілей розробляються нові довгострокові цілі. При цьому в них враховуються ті зміни, які відбуваються в середовищі, і ті зміни, які відбуваються в наборі й рівні вимог, висунутих по відношенню до організації суб'єктами впливу. На основі нових довгострокових цілей визначаються короткострокові, по досягненні яких знову відбувається вироблення нових довгострокових цілей. При такому підході не відбувається досягнення довгострокових цілей, так як вони регулярно змінюються. Однак постійно в діяльності організації присутня довгострокова цільова орієнтація й регулярно проводиться коригування курсу з врахуванням виникаючих нових обставин і можливостей. Одним з найбільш важливих моментів, що визначають процес встановлення цілей в організації, є ступінь делегування права прийняття рішень по цілям нижнім рівням організації. Як показує знайомство з реальною практикою, процес встановлення цілей в різних організаціях проходить по-різному. В одних організаціях встановлення цілей повністю або в значній мірі централізовано, в інших же організаціях може бути повна або майже повна децентралізація. Є організації, в яких процес встановлення цілей носить проміжний між повною централізацією і повною децентралізацією характер. Кожен з даних підходів має свою специфіку, свої переваги і недоліки. Так, у випадку повної централізації при встановленні цілей всі цілі визначаються самим верхнім рівнем керівництва організації. При такому підході всі цілі підпорядковані єдиній орієнтації. І це є певною перевагою. У той же час у цього підходу є суттєві недоліки. Так, суть одного з таких недоліків полягає в тому, що на нижніх рівнях організації може виникати неприйняття цих цілей і навіть опір їх досягненню. У випадку децентралізації в процесі встановлення цілей беруть участь разом з верхнім і більш низькі рівні організації. Є дві схеми децентралізованого встановлення цілей. При одній процес встановлення цілей іде зверху вниз. Декомпозиція цілей відбувається наступним чином: кожний з нижчестоящих рівнів в організації визначає свої цілі, виходячи з того, які цілі були встановлені для більш високого рівня. Друга схема припускає, що процес встановлення цілей іде знизу вгору. У цьому випадку нижчестоящі ланки встановлюють собі цілі, які служать основою для встановлення цілей наступного, більш високого рівня. Як видно, різні підходи до встановлення цілей істотно розрізняються. Однак спільним є те, що вирішальна роль у всіх випадках повинна належати вищому керівництву.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]