Семінарське заняття 4. Стратегічне управління корпораціями.

1.Стратегічне управління, як інструмент реалізації потенціалу корпоративного управління

Сучасним інструментом управління організацією в умовах зростаючих змін зовнішнього середовища та пов’язаної із цим невизначеності є стратегічне планування.

Стратегічне планування передбачає наявність здатності своєчасно побачити і правильно визначити зовнішні зміни, а також здійснювати відповідне управління, яке передбачає врахування стратегічних можливостей для розробки та впровадження нових товарів та послуг, технологій, організаційних змін. Стратегічне планування охоплює широке коло управлінських рішень з приводу проблем, що орієнтовані на майбутнє, пов’язаних із генеральними цілями організації та тих, що знаходяться під впливом неконтрольованих факторів зовнішнього середовища.

Стратегічне планування має бути побудоване на певних принципах. Визначаючи принципи стратегічного управління, М. Маргиненко та І. Ігнатьєва приходять до висновку, що методологія стратегічного управління базується як на загальних принципах менеджменту, так і на специфічних принципах, тобто таких, які притаманні лише стратегічному управлінню. Серед загальних принципів виділяються такі: цілеспрямованість, ієрархічність, динамічна рівновага, взаємозалежність, а до специфічних належать принципи: пріоритетності, спадковості, коригування, концентрації, балансу ризиків, зіставлення, синергізму.

Баязітов Т. зазначає, що ключовим фактором, який відрізняє керовану стратегічно компанію від компанії, яка розвивається спонтанно, виступає обережність та ретельність, з якою в ній відбувається зв’язування стратегічного планування та прийняття оперативних управлінських рішень. Тому, на його думку, стратегічно керовані компанії у своїй діяльності керуються наступними принципами:

1) концептуальна система доступна та зрозуміла;

2) стратегічний менеджмент має широке поширення в організації;

3) процес узгодження співвідноситься між конкуруючими цілями і включає систему зворотного зв’язку;

4) система розгляду ефективності звертає увагу вищої» менеджменту на площини ключових проблем та можливостей;

Рис. 5.1. Схематична модель стратегічного планування

Корпоративна стратегія - це засіб обґрунтування необхідності існування корпорації та визначення економічних та неекономічних вигод, які організація може забезпечити своїм акціонерам.

Корпоративна стратегія створюється керівниками вищої ланки. Вони несуть головну відповідальність за аналіз повідомлень і рекомендацій, що надходять від керівників нижчої ланки управління.

Керівники ключових виробництв також можуть брати участь у розробці стратегії компанії, особливо якщо це стосується очолюваного ними виробництва. Найважливіші стратегічні рішення розглядаються і приймаються радою директорів корпорації

Найбільш характерними ознаками, що формують корпоративну стратегію є:

-         масштаб діяльності корпорації, який визначає види бізнесу;

-         зв'язаність складових, яка показує, що лежить в основі узгодження бізнес-одиниць корпорації між собою;

-         метод керування масштабом і зв'язаністю (метод внутрішнього розвитку, стратегічний союз або вилучення капіталовкладень), що використовується для зміни масштабів та забезпечення пов'язаності організації.

Корпоративна стратегія включає:

-         розподіл ресурсів між господарськими підрозділами на основі портфельного аналізу;

-         рішення про диверсифікацію виробництва з метою зниження господарського ризику та отримання ефекту синергії;

-         зміну організаційної структури управління фірм або інтегрованих взаємодіючих підприємств;

-          єдину стратегічну орієнтацію підрозділів.

Отже, ефективна корпоративна стратегія – це є упорядкований набір із п’яти елементів (бачення, цілі та завдання, ресурси, бізнеси і організація), які всі разом, як система, призводять до виникнення переваги, що створює економічну вартість.