Тема 6. Археологічні культури України епохи енеоліту. (2 год.)

Загальна характеристика епохи. Нерівномірність розвитку окремих племен. Особливість перехідного періоду від епохи каменю до епохи металу. Розвиток відтворюючих форм господарства – землеробства (перехід від мотижного до початкових форм орного) та скотарства (перехід до напівкочового). Пристосування коня до верхової їзди. підвищення продуктивності праці, створення умов для регулярного обміну і поява майнової нерівності. Перехід від матріархату до патріархату, початок розкладу первісно-общинного ладу – важливі досягнення енеоліту. Розвиток ремесел (гончарство, каменеобробка, металургія).

Рух племен як наслідок відносного перенаселення і виникнення міжплемінних сутичок (поява укріплень). Зміни у віруваннях (їх вияв в пластиці, орнаментації, поховальному обряді, поява курганів).

Енеолітичні культури України – трипільська та культура Гумельниця. Волинь і Поділля – регіон поширення мендельськогї культури, культури лійчастого посуду і культури кулястих амфор. Середньостогівська культура Подніпров’я і степового Лівобережжя. Ямна культура. Енеолітичні культури Закарпаття (полгарська, баденська). Енеоліт Криму (історія дослідження, територія поширення, топографія поселень, влаштування жител, господарських жител; знаряддя праці, зброя, прикраси, кераміка. Господарство. Хронологія. Історична доля племен.)

Література: А: 1-18, 24, 26, 27; V: 1-12; VI: 1-60.

Тема 7. Матеріальна і духовна культура племен України доби бронзи (2 год).

Історія вивчення періоду. Хронологічні рамки епохи бронзи, зміни в господарському культурному і соціальному житті племен. Закономірності в розташуванні поселень (топографія). Домобудування, його хронологічні і територіальні особливості. Збільшення площі поселень як вияв зростання кількості населення. Покращення інтенсивності землеробства (орне, перелогове). Скотарство – основа господарства степових районів. Осіле (придомне скотарство) – основна форма скотарства. Общинне ремесло. Шляхи імпорту сировини та готових виробів; розвиток місцевого бронзоливарного виробництва. Відособлення професіоналів металургів в середині 2 тисячоліття до н.е. у зрубних племен (скарби ливарників, майстерні по обробці міді). Спеціалізовані майстерні по виготовленню кременевих виробів. Роль виробів із каменю. Виділення заможної племінної верхівки (скарби, багатті поховання). Розквіт патріархату. нерівномірність соціально-економічного розвитку племен ( північна зона – зона безперервного розвитку споріднених племен). Степ – арена постійних переміщень і військових сутичок, їх значення у розповсюдженні культурних досягнень. Етнічні процеси на території України в епоху бронзи. Зміни в ідеологічних уявленнях (повсюдне поширення курганного обряду. Поширення обряду тілоспалення як вияв глибоких змін в області культу, соціальних відносин (культ сонця). Спеціальні культові місця. Мистецтво як вияв духовної культури.

Археологічні культури епохи бронзи на території України:

Ранній період: 1800-1600 рр. до н.е.

Три культурні і етнічні групи:

а) культури шнурової кераміки (середньодніпровська, городоцько-здовбицька, підкарпатська, стжижовська);

б) культури катакомбної спільності півдня України (в основному степ);

в) північ Лівобережної України (мар’янівська культура).

Середній період: 1600-1200 рр. до н.е.

Зміна археологічних культур: тшинецько-комарівська культура Правобережного лісостепу і Подністров’я, культура багатоваликової кераміки, зрубна культура лісостепу і степу Лівобережжя; мар’янівська культура Полісся.

Пізній період: 1200-800 рр. до н.е.

Нові зміни культур: білогрудівська культура Правобережного Лісостепу; бондарихинська культура Лівобережжя; білозерська культура степу; культура Ноа на Дністрі; станівська культура Закарпаття.

Література: А: 1-18, 24, 26, 27; V: 10, 11;VІІ: 1-100