Тема 10. Археологія та історія античних міст Північного Причорномор’я.

Особливості античної археології – вивчення пам’яток матеріальної культури в поєднанні з даними писемних джерел; велика кількість пам’яток – основа спеціалізації античної археології на регіонально та по категоріях історичних джерел (планування і архітектура міст і с/г округ, гончарство, металургійне, склоробне і деревообробне виробництва). Антична археологія і допоміжні історичні дисципліни: епіграфіка, нумізматика, мистецтвознавство. Історія досліджень античних пам’яток античних пам’яток Північного Причорномор’я.

Причини колонізаційних рухів Стародавньої Греції. Широке застосування рабської праці в землеробстві і ремісничому виробництві, як наслідок – розорення частини вільного населення цих держав, еміграція для яких – спосіб порятунку від рабства. Національні, релігійні і політичні фактори еміграції (як можливість порятунку груп населення, що зазнали поразок у внутріполісній боротьбі). Зовнішньополітичні причини еміграції. Аграрно-економічні мотиви (аграрна, сировинна і торгівельна версії). Організований характер переселення.

Чотири зони античної колонізації Півнеічного Причорномор’я: південне Побужжя, Подністров’я, керченський півострів, південно-західний берег Криму. Етапи колонізації (епізодичні подорожі, постійні торгівельні зв’язки і заснування торгівельних емпорій, виникнення поселень). хронологія “Великої колонізації”: 775-675 рр до н.е.; 675-500 рр. до н.е.

Характер відносин колоній з метрополією і місцевим населенням. Взаємовпливи. Основні пам’ятки: Березанське поселення (Борисфен), Ольвія, Тіра, Херсонес, Боспор – у VI – ІІ ст до н.е. (період самостійного розвитку) та в І ст. до н.е. – ІV ст. до н.е. (період соціально-економічної і політичної кризи).

Матеріальна культура

Значення античних держав Північного Причорномор’я у житті античного світу та історичній долі скіфів, сарматів, фракійців, таврів, сіндів, меотів.

Література: А: 1-16, 19, 20, 24, 26, 27

Тема 11-12. Проблеми походження стародавньої історії слов’ян на території України (4 год.).

Концепція етногенезу слов’ян – одна з анйгостріших проблем історичної науки. Проблеми слов’янської прабатьківщини (походження слов’янського етносу, формування його території, розселення, визначення характеру матеріальної та ду3ховної культури на різних етапах розвитку; рівень економіки).

Літописець Нестор – зачинатель дискусії про батьківщину слов’ян – основоположник балканської (дунайської) теорії походження слов’ян. Розвиток балканської концепції в творах польських і чеських хроністів Середньовіччя (13-15 ст.), творах визначних російських істориків (С.Соловйова, М.Погодіна, В.Ключевського і наукових працях О.Трубачова).

Географ Баварський, космограф Равенський (13 ст.) – автор гіпотези про місцеве походження слов’ян.

П.Шафарик – родоначальник прикарпатської теорії походження слов’ян. Розвиток теорії в дослідженнях А.Погодіна.

Вісло-дніпровська (Л.Нідерле) концепція слов’янської прабатьківщини. (Ю.Розтафінський, Ю.Розвидовський, М.Фасмер) та вісло-одрська теорія походження слов’ян (Ю.Костшавський, Т.Лер-Сплавінський). Поєднання вісло-дніпровської і вісло-одрської теорії в наукових працях радянських істориків А.Удальцова, А.Тереножкіна, П.Третьякова, Б.Рибакова.

А.Шахматов і його міграціоністська концепція походження слов’ян.

Теорія слов’янської праісторії Г.Ловмянського та В.Гендзеля.

Зростання ролі археологічних досліджень у вирішенні проблеми походження слов’ян. Науковий доробок українських археологів (В.Баран, І.Винокур, Приходнюк, Р.Терпиловський, Д.Козак, Б.Магомедов).

Писемні джерела рубежу і перших століть нашої ери про слов’янські племена. Листи римського історика Помпоніума Мели (І ст. до н.е.) та праці географа поч. І ст н.е. Плінія Старшого – найдавніші писемні твори із відомостями про венедів. Інформація про венедів у “Германії” римського історика 2-ї пол. ІІІ ст. і місце розташування венедів. Слов’яни-венеди – великий народ північної частини Сарматії, який проживає між Віслою, східними відрогами Карпат і Дніпром і здійснює військові походи проти бастардів на півдні, балтів і фінів на півночі – основний висновок аналізу писемних джерел перших століть нашої ери.

Згадки про слов’ян (венедів, антів та склавінів) у працях візантійських авторів 6 ст. (Йордан, Прокопій Кесарійський, Менандр Протиктор, Феофілакт Сімокатта, Маврикій Стратег) як про численну і сформованну суспільно-політичну силу.

Літописи і проблема слов’янського етногенезу.

Внесок етнології і антропології у розв’язання проблем найдавнішої історії слов’ян.

Археологічна періодизація слов’янської історії: культури пізньолатенського і ранньоримського часу – зарубинецька, пшеворська, латенська, липицька і понаєшти-лукашівська.

Культури пізньоримського часу – черняхівська, київська, карпатських курганів, вельбарська.

Слов’янські культури раннього середньовіччя – празька, колочинська, пеньківська.

Слов’янські культури напередодні утворення Київської Русі (пам’ятки 8-9 ст. типу Лука-Райковецька на Правобережжі Дніпра. Волинцівська і Роменська культури останньої чверті І тисячоліття н.е. на дністровському Лівобережжі).

Ранньосередньовічні пам’ятки півдня України.

Література: А: 1-16, 21, 22; V: 10-11, 11,12, 1-365.