2.Стратегічне планування
Динамічні технологічні зрушення, економічна нестабільність у світі, всевладні умови ринку з його конкуренцією сприяють збільшенню горизонту планування, використанню стратегічного планування.
В основі стратегічного планування закладена стратегія. Слово „стратегія” означає детальний, всебічний, комплексний план, набір дій та рішень для досягнення мети підприємства, що розробляється та приймається керівником.
Пітер Лоранж визначає процес стратегічного планування, як „такий, що забезпечує нововведення та зміни в організації в достатній мірі”. Він класифікував чотири основних види управлінської діяльності в межах функції ”Планування”:
розподіл ресурсів;
адаптація до зовнішнього середовища;
внутрішня координація;
організаційно-стратегічне передбачення.
Стратегія являє собою детальний всеохоплюючий комплексний план, що розробляється на перспективу і повинен сприяти досягненню місії організації та цілей, що її конкретизують. Стратегія розробляється та формується вищим керівництвом, але її реалізація передбачає участь всіх рівнів управління, а інформаційне забезпечення для затвердження стратегії створюють виробники продукції чи працівники, що виконують роботи чи надають послуги.
Стратегія
Завдання
Характеристика середовища
Компетенція
Схема 1. Спрощена схема економічної взаємодії.
З погляду економіки процес розробки стратегії, принаймні зовні, побудований за принципом раціональності. Він визначається системою взаємодії комплексів, які можуть бути визначені обєктивно, формально і навіть кількісно.
Стратегічний план повинен розроблятись з точки зору перспективи усієї організації, а не якогось окремого її представника.
Від стратегічного плану організації залежить її специфіка, індивідуальність, притаманні усі риси, організаційна структура, персонал тощо.
Управлінські
дослідження сильних та слабких сторін
діяльності
Оцінка
та аналіз зовнішнього середовища
організації
Організаційні
цілі
Загальна
місія
Аналіз
стратегічних альтернатив
Вибір
стратегії
Реалізація
стратегії
Оцінка
стратегії
Схема
2.
Процес стратегічного планування.
Стратегічне планування здійснюється в кілька стадій:
Процес розробки плану.
Коригування планових завдань.
Внесення змін і доповнень.
Важливим напрямком використання планування є розробка бізнес-плану, який потрібен для:
самого підприємця як орієнтир у його діяльності;
майбутніх компаній та співробітників, яких доцільно залучати до справи;
банків та інвесторів, послугами яких потрібно користуватися;
найманих менеджерів при здійсненні ними керівних функцій.
Після завершення розробки планування потрібно перетворити у логістичну послідовність цілеспрямованих дій. Ефективність плану визначається двома параметрами:
ступінню прийняття його виконавцями та його якістю;
професійним виконанням.
Тільки при високих значеннях цих параметрів на нього можна покладати певні надії.
Рівень ведення планової роботи на підприємствах сьогодні дещо знизився з ряду об’єктивних причин, тому одне із першочергових завдань менеджменту полягає у її вдосконаленні і посиленні.
Саме завдяки досконалому плануванню діяльності підприємства готельно-ресторанного бізнесу можуть уникнути помилок і ефективно використовувати свої потенційні можливості. Планування надає таких переваг: - усуває невизначеність щодо майбутньої діяльності підприємства; - уточнює цілі підприємства та дії щодо їх досягнення; - допомагає уникнути помилок у майбутній діяльності; - надає можливість передбачити виникнення нестандартних ситуацій і діяти з випередженням подій; - сприяє усвідомленню важливості функціонування
В основі стратегічного планування закладена стратегія. Слово «стратегія» означає детальний, всебічний, комплексний план, набір дій та рішень для досягнення мети підприємства, що розробляється та приймається керівником.
Стратегія являє собою детальний всеохоплюючий комплексний план, що розробляється на перспективу і повинен сприяти досягненню місії організації та цілей, що її конкретизують. Стратегія розробляється та формується вищим керівництвом, але її реалізація передбачає участь всіх рівнів управління, а інформаційне забезпечення для затвердження стратегії створюють виробники продукції чи працівники, що виконують роботи чи надають послуги.
З погляду економіки процес розробки стратегії, принаймні зовні, побудований за принципом раціональності. Він визначається системою взаємодії комплексів, які можуть бути визначені обєктивно, формально і навіть кількісно.
Стратегічний план повинен розроблятись з точки зору перспективи усієї організації, а не якогось окремого її представника.
Від стратегічного плану організації залежить її специфіка, індивідуальність, притаманні усі риси, організаційна структура, персонал тощо.
Управлінські
дослідження сильних та слабких сторін
діяльності
Оцінка
та аналіз зовнішнього середовища
організації
Організаційні
цілі
Загальна
місія
Аналіз
стратегічних альтернатив
Вибір
стратегії
Реалізація
стратегії
Оцінка
стратегії
Рис. 1. Процес стратегічного планування.
Стратегічне планування здійснюється в кілька стадій:
1. Процес розробки плану.
2. Коригування планових завдань.
3. Внесення змін і доповнень.
Важливим напрямком використання планування є розробка бізнес-плану, який потрібен для:
самого підприємця як орієнтир у його діяльності;
майбутніх компаній та співробітників, яких доцільно залучати до справи;
банків та інвесторів, послугами яких потрібно користуватися;
найманих менеджерів при здійсненні ними керівних функцій.
Після завершення розробки планування потрібно перетворити у логістичну послідовність цілеспрямованих дій. Ефективність плану визначається двома параметрами:
- ступінню прийняття його виконавцями та його якістю;
- професійним виконанням.
Тільки при високих значеннях цих параметрів на нього можна покладати певні надії.
Рівень ведення планової роботи на підприємствах сьогодні дещо знизився з ряду об’єктивних причин, тому одне із першочергових завдань менеджменту полягає у її вдосконаленні і посиленні.
Хоч би якою була галузь діяльності, та якщо попереднє планування входить у неї постійним елементом, як тверда звичка, то усі труднощі неминуче відступають перед терпінням і наполегливістю виконавців.
4.Цілі організації планування.
Якщо місія завдає загальні орієнтири, напрями функціонування організації, які виражають суть її існування, то конкретні кінцеві положення, до яких прямує організація, фіксуються у вигляді її цілей, тобто, кажучи інакше, цілі - це конкретний стан окремих характеристик організації, досягнення яких являється для неї бажаним та на досягнення котрих направлена її діяльність.
Неможливо переоцінити значимість цілей для організації планування. Вони являються вихідною точкою планування; цілі лежать в основі побудови організаційних відносин; на цілях базується система мотивування, яка використовується в організації; на кінець, цілі являються точкою відліку у процесі контролю і оцінки результатів праці окремих робітників, підрозділів та організації в цілому.
Процес встановлення цілей в різних організаціях проходить по-різному. В одних організаціях встановлення цілей повністю централізоване, в інших організаціях може бути повна децентралізація. Існують організації, в яких процес встановлення цілей носить проміжний між повною централізацією і повною децентралізацією характер. Кожний з даних підходів має свою специфіку, свої переваги й недоліки. Так, у випадку повної централізації при встановленні цілей всі цілі визначаються найвищим рівнем керівництва організації. При такому підході всі цілі підпорядковані єдиній орієнтації. В той же час в цьму підході є суттєві недоліки, суть одного з них полягає в тому, що на нижніх рівнях організації може виникати не сприйняття цих цілей і навіть опір.
У випадку децентралізації в процесі встановлення цілей приймають участь наряду з верхнім рівнем й низькі рівні організації. Існують дві схеми децентралізованого встановлення цілей. При одній - процес встановлення цілей проходить зверху вниз. Декомпозиція цілей відбувається наступним чином: кожний з нижчестоящих рівнів в організації визначає свої цілі, виходячи з того, які цілі були встановлені для більш високого рівня. Друга схема припускає, що процес встановлення цілей проходить знизу вверх. В такому випадку нижчестоящі рівні встановлюють собі цілі, які служать основою для встановлення цілей наступного, більш високого рівня.
Як бачимо, для різних підходів до встановлення цілей характерне існування суттєвих відмінностей. Однак загальною вимогою до встановлення цілей є те, що вирішальна роль у всіх випадках повинна належати вищому керівництву.
З точки зору логіки виконання дій при встановленні цілей, можна вважати, що процес цілеутворення в організації складається з трьох послідуючих одна за одною стадій. На першій стадії відбувається осмислення результатів аналізу середовища, на другій - розробка відповідної місії й, на кінець, на третій стадії безпосередньо розробляються цілі організації.