3 Праці м.Міхновського "Самостійна Україна" випливає, що спершу для членів

РУП пріоритетним було національне питання. Проте згодом з метою поширення

своїх впливів поза межі первинного ядра "свідомих українців" на селянство РУП

дедалі більше уваги приділяє соціально-економічним питанням. До того ж чимало

її членів стали на позиції марксизму, поступово перетворюючи партію на

соціал-демократичну організацію. У ході цих змін між членами РУП виникла

напруженість. Більшість, на чолі з М.Поршем і його товаришами В.Винниченком

та С.Петлюрою, вважали, що ця організація має бути національною партією, до

якої б входили тільки українці і яка б поєднувала націоналізм із марксизмом.

Інші ж (головним виразником їхніх поглядів виступав М.Меленевський) прагнули,

щоб РУП відкинула свою національну орієнтованість, ставши автономною

організацією РСДРП, яка б представляла всіх робітників України незалежно від

їх національності.

Ґрунтовну характеристику діяльності й еволюції РУП дав Д.Дорошенко в своїй

брошурі "3 історії української політичної думки за часів світової війни". Уже

на початку 1903 р., зазначає автор, провід партії заявив, що головні ідеї,

викладені в "Самостійній Україні", втратили свою актуальність. В

опублікованому в 1905 р. проекті програми вказано, що РУП домагається для

України лише автономії "з окремим сеймом, якому би належало право

законодавства в тих внутрішніх справах, які торкаються тільки люду, що мешкає

на території України". Один з лідерів РУП О.Скоропис-Йолтуховський намагався

довести, що для самих рупівців питання про державну незалежність України

"ніколи не зникало, не сходило з порядку денного", але поміж ними була, так

би мовити, мовчазна згода: не порушувати його повселюдно, аж поки не

настануть сприятливі задля цього обставини, а це могло б статися лише тоді,

"коли на Україні знову заревуть гармати, а дула їх будуть звернені проти

північного політичного опиря, що здушив усе наше життя". Слід зазначити, що

не лише постулат політичної самостійності, а и саме Українське національне

питання для частини діячів РУП було нез'ясованим. Про це частково свідчить

редакційна стаття "Розмежуймося, надрукована в "Праці" за 1904 р. У ній,

зокрема. зазначалося: "Нам, пролетарям, Українцям, про красу і славу

майбутності України-неньки немає часу мріяти і ми таких прихильників Вільної

України не маємо часу слухати. У нас е свої Українську пекучі завдання. Нам

треба добитись, щоб не ціла нація, ш, а щоб один тільки той клас Українського

суспільства. який відтворює своєю працею все те, з чого живуть як

національні, так і інтернаціональні пани наші, щоб цей пригноблений клас

вирівнявся і почав жити людським життям, а не життям робочої худоби". Згодом

на сторінках тієї самої "Праці" розгорнулася дискусія: чи існує для

Українського пролетаріату національне питання і чи потрібна йому своя

Українська держава? У статті під характерною назвою "Неіснуюче питання"

С.Войшлович (псевд. Д.Антоновича) підкреслив: національне питання вигадала

буржуазія для того, щоб "йти до робітників, ошукати їх і затулити їм перед

очима перехідне провалля в класових інтересах... для пролетарів національне

питання не існує". Не існує воно, мовляв, і для РУП.

Відповідаючи С. Войшловичу, М.Порш доводив, спираючись на авторитет

К.Каутського, що и для пролетаріату національне питання має також велике

значення, і що коли автономія не може цього питання розв'язати, то робітничий

клас мусить сам узяти справу в свої руки і внести до своєї програми вимогу

політичної самостійності України.

Однак справа цією полемікою на сторінках "Праці" не обмежилась. Дедалі більше

переймаючись марксистською доктриною (головно в и російській інтерпретації),

деякі Українські соціал-демократи приходили до думки, що не тільки політична

самостійність України не потрібна для Українських трудових має, але и саме

відокремлення Українського пролетаріату в осібну від загальноросійської

політичну партію шкодить його інтересам, бо гальмує розвиток революційного

руху на України. Вони вважали, як висловився на сторінках органу РСДРП газети

"Искра" Український соціал-демократ П.Тучапський, що велика територіальна

держава значно вигідніша для пролетарської боротьби и об’єднання робітничої

маси, ніж держава мала, і що допомагати розпаду такої великої держави — це

означає сприяти послабленню класової боротьби в даній місцевості. інші.

зокрема О.Скоропис-Йолтуховський, закликали докласти всіх зусиль, щоб

"пролетарсько-сільська..., маса зробилася політично і соціально свідомою, а

національно Українською вона, мовляв, залишиться все одно сама собою".

Відхилення РУП від соціал-демократії і відмова п від гасла самостійності

України призвели до того, що ті революційно налаштовані українські елементи,

які надавали більшої ваги національно-політичним проблемам Української

справи, ніж соціальним, відокремилися від РУП. Вони створили в 1902 р.

Українську народну партію (УНП) під ідейним керівництвом М.Міхновського. У

цьому ж роді партія видала дві брошури — "Робітниче свято 1 травня" і

"Робітнича справа в програмі Української народної парти". У першій брошурі

було висунуто як програмне завдання боротьбу за "вільну, демократичну,

самостійну Україну без хлопа і пана", а в другій проголошувалось, що

Українські робітники повинні поставити за мету "повне вигнання з України

чужинців і створення своєї самостійної держави". УНП не вийшла за межі

невеликої, суто інтелігентської організації. Згодом, у 1917 р., вони створили

партію соціалістів-самостійників.