16. Аналіз виконання бюджету за доходами.

Відповідним структурним підрозділом місцевого фінансового органу моніторинг стану надходження доходів до місцевого бюджету має здійснюватись щоденно, щомісячно, щоквартально та за рік. Поряд з аналізом даних щодо поточного надходження доходів до місцевого бюджету необхідно здійснювати розрахунки очікуваного надходження на наступні періоди бюджетного року.

Аналіз має здійснюватись за кожним джерелом доходів, окремо за обсягом доходів, що враховуються та не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, загального та спеціального фондів, до затверджених показників на рік та на відповідний звітний період.

Аналізується відповідність обсягу фактичних надходжень затвердженим, як у абсолютному, так і у відсотковому співвідношенні. При цьому обсяг фактичних надходжень за кожним дохідним джерелом зіставляється з надходженнями у бюджетні періоди попередніх років і обов’язково – у порівнянних умовах.

Для виявлення резервів додаткового надходження доходів місцевим фінансовим органам потрібно тісно співпрацювати з органами стягнення та використовувати детальну інформацію щодо фінансового стану значних платників податків (у розрізі підприємств, установ тощо). Щодо кожного дохідного джерела потрібно з’ясувати динаміку показників за поточний та попередні бюджетні періоди, що є визначальними при розрахунку платежів до бюджету.

Наприклад: податок на доходи фізичних осіб – фонд заробітної плати, податок на прибуток підприємств комунальної власності – прибуток комунальних підприємств та організацій, плата за землю – площа та категорія земельних угідь тощо. Щодо земельного податку та орендної плати за землю, як правило, необхідно раз на півроку проводити звірку бази даних земельного відділу та державної податкової інспекції. Особливої уваги потребує аналіз сплати земельного податку підприємствами-орендарями приміщень неплатників земельного податку (бюджетних установ).

На основі показників виконання місцевого бюджету за доходами поточного року обов’язково має складатись прогноз надходження на наступний місяць, квартал, до кінця року. Показники очікуваного надходження доходів до місцевого бюджету дадуть можливість забезпечувати фінансовими ресурсами бюджетні зобов’язання поточного періоду та проводити ефективну видаткову політику у наступних періодах. В умовах стабільного недонадходження доходів до місцевого бюджету показники очікуваного обсягу платежів дають можливість заздалегідь провести відповідну роботу з головними розпорядниками коштів щодо тимчасового обмеження асигнувань загального фонду бюджету або скорочення бюджетних призначень.

За поданням місцевих фінансових органів підсумки виконання місцевого бюджету за доходами і видатками та пропозиції щодо вирішення проблем, які виникають у цьому процесі, мають розглядатись відповідними органами виконавчої та представницької влади.

17. Розщеплення податків: ілюзорні переваги і реальні проблеми

Останніми роками Україна була свідком поступового переходу від старої системи фінансування місцевих бюджетів, що великою мірою спиралася на розщеплення податків, па­раметри якого змінювалися з року в рік, до прозорішої сис­теми закріплення податків за певними рівнями бюджетів та застосування трансфертів вирівнювання, що надаються з державного бюджету для фінансування видаткових потреб. Цей перехід планувалось завершити 1 січня 2002 р., коли на­беруть чинності відповідні статті Бюджетного кодексу Ук­раїни. Новий Бюджетний кодекс закріплює прибутковий податок з громадян, окремі види державного мита та плати за реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензії, а також частину єдиного податку на малі підприємства за місцевими бюджетами. Усі інші загально­державні податки, зокрема, ПДВ, акцизні збори та податок на прибуток підприємств закріплені за державним бюдже­том. Одночасно Бюджетний кодекс запроваджує прозору формульну систему дотацій вирівнювання, що надаються місцевим бюджетам.

Попри те, що політичне рішення про розподіл вже ре­алізоване у формі Бюджетного кодексу, і надалі доводиться чути критику такого розподілу податків і пропозиції повер­нутися до практики істотного застосування розщеплення основних загальнодержавних податків. Прихильники ідеї істотного розщеплення загальнодержавних податків вважа­ють, що це дозволить збільшити фінансову базу місцевого самоврядування, а отже, зменшити залежність місцевих ор­ганів влади від центрального уряду. Зокрема, лунають про­позиції надати статус регулюючих податків ПДВ та податку на прибуток підприємств, які, починаючи відповідно з 1997 та з 2000 рр., були закріплені за державним бюджетом (за винятком бюджетів міст Києва та Севастополя, до яких за­стосовується окремий порядок). Проте, з погляду бюджетної та податкової політики, обґрунтованим видається висновок про те, що така критика і пропозиції не заслуговують на увагу.