
- •Обєкт, субєкти та предмет бюджетного менеджменту. Органи управління в бюджетному менеджменті.
- •Система управління бюджетом та складові бюджетного менеджменту. Законодавче регулювання бюджетної діяльності.
- •Система управління бюджетом
- •3.Потреба в бк та ініціативи, які йому передували
- •Існуючий Закон про бюджетну систему України позначений серйозними недоліками та прогалинами.
- •Система бюджетної "матрьошки" зосереджує владу на вершині фіскальної піраміди й сприяє суб'єктивному та непрозорому процесу ухвалення рішень
- •За відсутності Бюджетного кодексу бюджетні рішення постійно змінювались
- •Модель "матрьошки" унеможливлює ефективне виконання місцевих бюджетів
- •Бюджетний кодекс обґрунтовує і реалізує положення Конституції України та Закону"Про місцеве самоврядування в Україні"
- •4. Законодавче регулювання бюджетної діяльності в Україні
- •5.Сутність і роль бюджету. Бюджет як економічна категорія. Поняття, структура та принципи бюджетної класифікації України.
- •6.Бюджетний дефіцит: причини, наслідки та межі.
- •Розмежування доходів та видатків між бюджетами, взаємовідносини між бюджетами.
- •Міністерство фінансів України - центральний орган державної виконавчої влади в сфері фінансової діяльності.
- •Поняття бюджетного процесу та його основні елементи. Бюджетний період, бюджетний календар.
- •Бюджетний устрій і бюджетна система України.
- •Характеристика етапів складання бюджетів.
- •II. Розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет
- •III. Виконання місцевого бюджету
- •IV. Підготовка та розгляд звіту про виконання місцевого бюджету і прийняття рішення щодо нього
- •Поняття бюджетного фінансування та його організація. Основні вимоги кошторисного фінансування.
- •Взаємовідносини між ланками бюджетної системи
- •Глава 14 озмежування видатків між бюджетами
- •Глава 15 розрахунок видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
- •Глава 16 міжбюджетні трансферти
- •14. Завдання та методи бюджетного регулювання
- •15. Порядок взаємодії між органами державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами
- •16. Аналіз виконання бюджету за доходами.
- •17. Розщеплення податків: ілюзорні переваги і реальні проблеми
- •Розгляд питання з погляду бюджетної політики
- •Розгляд питання з погляду податкової політики та адміністрування податків
- •18. Касове виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та видатками.
- •19. Організація виконання видаткової частини державного бюджету
- •20. Загальна організація та управління виконанням місцевого бюджету
- •Координація діяльності учасників бюджетного процесу
- •Особливості виконання місцевих бюджетів
- •Процедури складання та виконання розпису місцевого бюджету
- •Кошторис бюджетної установи
- •21 . Аналіз виконання місцевого бюджету за видатками
- •Моніторинг виконання бюджету
- •Порівняння виконання місцевих бюджетів
- •Розрахунок доходів і кінцевих призначень
- •Зв’язок між виконанням бюджету та оцінкою програм
- •Державні закупівлі
- •Порядок здійснення місцевих запозичень. Процедури в Україні
- •Управління боргом
- •Використання резервного фонду
- •Система контролю за видатками
- •Запровадження контролю за видатками
- •22. Облікова політика державного казначейства. Вимоги основних положень облікової політики органів державного казначейства.
- •23. Порядок відображення операцій у синтетичному та аналітичному обліку. Регістри бухгалтерського обліку.
- •План рахунків виконання бюджету: характеристика класів рахунків, загальні правила ведення бухгалтерського обліку.
- •25.Організаційні основи фінансової звітності.
- •26. Сутність та призначення контролю. Його роль в системі бюджетного менеджменту, органи бюджетного контролю.
- •27. Зміст, принципи, задачі бюджетного планування.
- •28. Програмно-цільовий підхід - основа бюджетного планування.
- •29. Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів
- •30. Бюджетний механізм в зарубіжних країнах.
Взаємовідносини між ланками бюджетної системи
Важливим напрямом бюджетного устрою є розмежування доходів і видатків між бюджетами. Це розмежування грунтується на певних засадах, які обумовлені багатьма факторами, насамперед фінансовою моделлю суспільства, основами побудови податкової системи і системи доходів бюджету, врівноваженістю територіального розвитку, форм власності. Кожна країна, вибираючи ту чи іншу модель бюджетного устрою, встановлює і певну систему розподілу доходів і видатків між бюджетами, яка виходить з розподілу видатків.
Розподіл видатків між бюджетами ґрунтується на більш сталих засадах, бо визначається самим призначенням того чи іншого бюджету. Його основу становить розподіл функцій та повноважень між рівнями державної влади й управління. Видатки загальнодержавного характеру фінансуються із центрального бюджету, видатки регіонального значення — з відповідних місцевих бюджетів. Тобто все залежить від того, як оцінюється значення тих чи інших видатків.
У процесі розподілу видатків можуть застосовуватися два підходи. Перший передбачає розподіл за територіальною ознакою— місцезнаходження об'єкта фінансування. Другий виходить із відомчого підпорядкування — фінансування ведеться з бюджету того рівня, до котрого належить орган управління, якому підпорядкований об'єкт фінансування.
Розподіл доходів між бюджетами є похідним від розмежування видатків між ними і має забезпечити надійність та стабільність дохідної бази бюджетів усіх рівнів. При цьому можливості мобілізації доходів на кожному рівні мають безпосередньо залежати від зусиль відповідних органів влади та управління. Вони повинні також мати дійові важелі впливу на забезпечення надходження закріплених за ними податків, на платників цих податків. Інакше ці органи не зможуть вести ефективну фінансову політику у сфері доходів і повністю залежатимуть від некерованих ними процесів.
Розмежування доходів між бюджетами може здійснюватися двома основними методами. Перший — закріплення за кожним бюджетом певних доходів. Він властивий насамперед бюджетному устрою, що виходить з принципу автономності. Закріплення може відбуватися шляхом повного передання того чи іншого доходу у конкретний бюджет або через визначення стабільних нормативів розподілу окремих доходів між двома чи кількома бюджетами. Нормативи установлюються як у твердо фіксованих розмірах у відсотках від загальної суми надходжень, так і шляхом розподілу ставок податків. При цьому, як правило, фіксується розмір ставки, за якою здійснюються платежі до центрального бюджету, і максимальна ставка. Ставка надходжень до місцевих бюджетів установлюється місцевими органами влади в межах максимальної ставки і ставки, за якою здійснюються платежі до центрального бюджету. Такий механізм дає можливість місцевим органам самостійно регулювати свою дохідну базу і впливати на платників.
Другий метод розмежування доходів між бюджетами, який припустимий лише за умови застосування принципу єдності бюджетної системи, полягає в установленні системи бюджетного регулювання, тобто здійсненні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів виходячи з їхніх потреб. При цьому всі доходи поділяються на дві групи: закріплені і регулюючі. Закріплення окремих доходів загалом відбувається так само, як і при попередньо розглянутому методі. Від регулюючих доходів щорічно встановлюються для кожного бюджету індивідуальні нормативи з метою збалансування цих бюджетів або вирівнювання їх дохідної бази. Бюджетне регулювання є способом централізованого керівництва складанням, затвердженням і виконанням бюджету.
Важливою складовою бюджетного устрою є організація міжбюджетних взаємовідносин. За напрямом ці взаємовідносини бувають вертикальні й горизонтальні. Вертикальні взаємовідносини виникають між бюджетами різних рівнів. При цьому існує правило, згідно з яким взаємовідносини виникають тільки між безпосередньо пов'язаними бюджетами, тобто такими, що розташовані поруч у вертикальній структурі. Взаємовідносини через один чи кілька рівнів не допускаються. Горизонтальні взаємовідносини складаються між бюджетами одного рівня.
Залежно від характеру організації взаємовідносин вони бувають регламентовані й договірні. Регламентовані виникають і здійснюються тільки відповідно до чинних законодавчих та інструктивних документів і характеризуються чіткими правилами їх здійснення. Договірні грунтуються на відповідних домовленостях двох органів влади чи управління. При цьому окремі елементи таких взаємовідносин теж можуть регламентуватись, але виникають вони лише на підставі угоди.
Стаття 81. Поняття та мета регулювання міжбюджетних
відносин
1. Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України ( 254к/96-вр ) та законами України.
2. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.
Стаття 82. Види видатків на здійснення повноважень
1. Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, поділяються на:
1) видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;
2) видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані до виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;
3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України.
Стаття 83. Джерела здійснення видатків бюджетів
1. Видатки, визначені пунктом 1 статті 82 Бюджетного Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
2. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 статті 82 Бюджетного Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.
Стаття 84. Відповідальність за здійснення видатків
1. Відповідальність за здійснення видатків, визначених пунктом 1 статті 82 Бюджетного Кодексу, покладається на відповідні органи державної влади.
2. Відповідальність за здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 статті 82 Бюджетного Кодексу, покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міських, селищних, сільських голів (якщо відповідні виконавчі органи не створені).
Стаття 85. Передача державою права на здійснення видатків
1. Держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.
2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міські, селищні, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 статті 82 Бюджетного Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 88-91 Бюджетного Кодексу. Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів.
Стаття 86. Критерії розмежування видів видатків між
місцевими бюджетами
1. Розмежування видів видатків, визначених пунктами 2 і 3 статті 82 Бюджетного Кодексу, між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:
1) перша група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів;
2) друга група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України;
3) третя група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.
2. Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
3. Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів.
4. Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.
5. З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.