2.1 Аналіз торговельних відносини між Україною та єс

В офіційних документах України економічна інтеграція країни до Європейського Союзу визначається як стратегічний напрямок. Дане положення сформульоване на основі аналізу об'єктивних тенденцій розвитку європейського процесу і довгострокових інтересів України. Однак шляхи і конкретні механізми досягнення цієї мети можуть і повинні бути більш гнучкими, чуттєвими до тих змін, що відбуваються в Україні і у світі в цілому. Дотепер головна увага приділялася переважно будівництву механізмів політичних відносин із Євросоюзом. І робота в цьому важливому напрямку, безумовно, не повинна зупинятися. Разом з тим сьогодні прийшов час, коли акценти потрібно перенести на поглиблення і розширення практичного економічного співробітництва між Україною і ЄС по всіх магістральних напрямках взаємодії з ними. Таке співробітництво повинне бути зорієнтоване на основі програми інтеграції України в ЄС - на актуальні потреби здійснюваних у країні системних реформ, а також на забезпечення сприятливих для України умов у контексті розширення ЄС [37].

Реалізація цих завдань ускладнюється значним розривом у рівнях економічного і соціального розвитку між Україною і державами-членами ЄС або навіть кандидатами в членство в ЄС "першої хвилі розширення", також істотними структурними невідповідностями і деформаціями української економіки. У цьому контексті привертає увагу те, що:

· За даними статистичної бази світового банку, валовий внутрішній продукт на душу населення в Україні складає (при обліку ВВП по паритеті купівельної спроможності валют) тільки 15,4% середнього рівня даного показника для ЄС і тільки 34,8% - у порівнянні з країнами-претендентами "першої хвилі" [23];

· За індексом людського розвитку, визначеному в ООН, Україна з показником 0,744 займає 78 місце у світі, у той час, як Португалія (з показником 0,864 - найнижчим рівнем у ЄС) - 28-і, а 12 з 15 країн входять у першу двадцятку;

· При надмірно великій залежності української економіки від експорту (його частина у ВВП у 2008 р. склала близько 54,9%) його обсяг на душу населення складає лише 4,9% середнього рівня аналогічного показника для ЄС і 18,1% - у порівнянні з країнами-претендентами "першої хвилі" [23];

· В Україні, де частка прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у валовому утворенні основного капіталу складає майже 9% (що виглядає цілком пристойно на тлі значення відповідного індикатора для ЄС - 15,3%), рівень ПІІ на душу населення не перевищує 2,3% середнього значення аналогічного показника для ЄС і 8% - для країн-претендентів "першої хвилі" [23].

Проблема нарощування високотехнологічного експорту й імпорту товарів виробничого призначення залишається актуальною і свідчить про те, що економічне зростання в Україні в 2009 р. не супроводжувалось якісними змінами в технологічному рівні імпорту товарів обробної промисловості. Із-за впливу курсоутворення, різниця між паритетним і обмінним курсом і подорожчання євро залишаються не тільки факторами стримування імпорту в Україну дорогого для українських інвесторів і споживачів високотехнологічного імпорту, але і факторами зміни сегментації вітчизняного ринку інвестиційних товарів на користь дешевих азіатських.

Збільшенню експорту з України в ЄС, а також позитивним зрушенням у його структурі заважали недостатньо швидкі структурні зміни в національному господарстві, розвиток тіньової економіки в зовнішній торгівлі, невисокий рівень конкурентоздатності українських товарів. Співробітництво між Україною і країнами-членами ЄС має відносно обмежений характер у відношенні номенклатури товарів, форм економічних зв'язків. Товарна структура торговельного обороту України з країнами ЄС відповідала структурі торгівлі ЄС із країнами, що розвиваються.