Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Druk_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
135.68 Кб
Скачать

6.4 Геодезична мережа 3 класу

Геодезична мережа 3 класу (далі – ГМ-3) будується з метою збільшення кількості пунктів до щільності, яка забезпечує створення знімальної основи великомасштабних топографічних та кадастрових зйомок. Вона включає наявні геодезичні мережі 3 та 4 класів, побудовані згідно з вимогами Основних положень про державну геодезичну мережу СРСР 1954-1961 рр. з наступним перевизначенням та переведенням пунктів 4 класу у 3, та нові пункти геодезичної мережі 3 класу, побудовані згідно з вимогами цих Основних положень.

Нові пункти ГМ-3 визначаються методами супутникових геодезичних спостережень, а також традиційними лінійно-кутовими методами: тріангуляції, трилатерації та полігонометричних ходів.

Вихідними пунктами для побудови геодезичних мереж 3 класу служать пункти геодезичних мереж 1 і 2 класів та УПМ ГНСС.

Між суміжними пунктами ГМ-3 по можливості повинна забезпечуватись видимість (земля – земля) між суміжними пунктами мережі, а в разі її відсутності на пункті закладаються два СП, згідно з вимогами Основних положень.

Основні вимоги до побудови ГМ-3 наведено у табл. 2.

Таблиця 2

Параметри

Методи побудови

мережі

GPS

Лінійно-кутові методи

Найбільша довжина ходу, км

-

30

Довжина сторони, км

 

 

                  - найбільша

10

8

                  - найменша

2

2

Кількість сторін в ході  не більше

6

6

Середня квадратична похибка

визначення положення пунктів, м

 

0.05

 

0.05

Середня  квадратична похибка

вимірювання кутів не більше, сек

-

 

+1.5”

Найбільша нев’язка трикутника, сек

-

6.0”

Кутова нев’язка ходу, сек

-

3”n

Відносна похибка вимірювання

сторони  не менше, ms/s

 

1:200000

 

1:200000

Середня квадратична похибка

вимірювання сторони не більше, м

 

0.05

 

0.05

 

Нормальні висоти пунктів ГМ-3 визначаються геометричним або GPS/нівелюванням. GPS/нівелювання виконується відносними методами супутникової геодезії з врахуванням висот квазігеоїда, отриманих з гравіметричних даних, які забезпечують середню квадратичну похибку взаємного положення пунктів за висотою не більше 0,05 м.

У гірській і важкодоступній місцевості нормальні висоти можуть визначатись тригонометричним нівелюванням або GPS/нівелюванням. У цьому випадку середня квадратична похибка визначення взаємного положення суміжних пунктів за висотою не повинна перевищувати 0,10 м.

 

7 Нівелірна мережа

7.1 Нівелірні мережі і та іі класів

Нівелірні мережі І та ІІ класів є головною висотною основою держави, яка встановлює єдину систему висот на всій території України, а також служить для вивчення вертикальних рухів земної кори.

Нівелювання І класу виконується з найвищою точністю, яка досягається завдяки використанню найсучасніших приладів та методик спостережень з якомога повнішим виключенням систематичних помилок.

Нівелювання І класу здійснюється повторно за тими ж лініями не рідше ніж через 25 років, а в сейсмоактивних районах – через кожні 15 років.

Нівелірна мережа ІІ класу формується в середині полігонів І класу окремими лініями або системами з вузловими пунктами, в результаті чого утворюються полігони з периметром 400 кілометрів.

Нівелювання ІІ класу виконується з точністю, яка забезпечує отримання нев’язок у ходах та полігонах, які за абсолютною величиною не більші ніж 5 мм L, де L – периметр полігона або довжина ходу в кілометрах.

Лінії нівелювання І та ІІ класів прокладаються переважно вздовж залізниць та автомобільних шляхів, а в разі необхідності – вздовж великих річок та інших трас з найбільш сприятливими ґрунтовими умовами і найменш складним рельєфом.

У лінії нівелювання І та ІІ класів, які примикають до морів або прокладаються вздовж великих річок, водосховищ, озер, обов’язково включають основні і робочі репери, нулі рівневих рейок вікових і постійних морських, річкових та озерних рівневих постів.

Виміряні різниці висот пунктів нівелювання І та ІІ класів слід виправляти поправками за непаралельність рівневих поверхонь.

На всіх лініях нівелювання І та ІІ класів не рідше ніж через 60 км, а також у вузлових точках, поблизу морських, основних річкових та озерних рівневих постів закладаються фундаментальні репери.

У сейсмоактивних районах фундаментальні репери закладаються не рідше ніж через 40 км.

 

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]