
- •Основні положення побудови Державної геодезичної мережі України
- •1 Загальні положення
- •2 Терміни та визначення
- •3 Побудова та розвиток дгм
- •4 Структура дгм
- •5 Системи відліку координат і часу
- •6 Геодезична мережа
- •6.1 Українська постійно діюча (перманентна) мережа спостережень глобальних навігаційних супутникових систем (упм гнсс)
- •6.2 Геодезична мережа 1 класу
- •6.3 Геодезична мережа 2 класу
- •6.4 Геодезична мережа 3 класу
- •7 Нівелірна мережа
- •7.1 Нівелірні мережі і та іі класів
- •7.2 Нівелірні мережі ііі та іv класів
- •8 Гравіметрична мережа
- •8.1 Фундаментальна гравіметрична мережа
- •8.2 Гравіметрична мережа 1 класу
- •9 Геодезичні мережі спеціального призначення
- •10 Геодезичний моніторинг дгм
- •11 Математичне оброблення вимірів та каталогізація пунктів дгм
- •12 Ведення банку геодезичних даних дгм
6.4 Геодезична мережа 3 класу
Геодезична мережа 3 класу (далі – ГМ-3) будується з метою збільшення кількості пунктів до щільності, яка забезпечує створення знімальної основи великомасштабних топографічних та кадастрових зйомок. Вона включає наявні геодезичні мережі 3 та 4 класів, побудовані згідно з вимогами Основних положень про державну геодезичну мережу СРСР 1954-1961 рр. з наступним перевизначенням та переведенням пунктів 4 класу у 3, та нові пункти геодезичної мережі 3 класу, побудовані згідно з вимогами цих Основних положень.
Нові пункти ГМ-3 визначаються методами супутникових геодезичних спостережень, а також традиційними лінійно-кутовими методами: тріангуляції, трилатерації та полігонометричних ходів.
Вихідними пунктами для побудови геодезичних мереж 3 класу служать пункти геодезичних мереж 1 і 2 класів та УПМ ГНСС.
Між суміжними пунктами ГМ-3 по можливості повинна забезпечуватись видимість (земля – земля) між суміжними пунктами мережі, а в разі її відсутності на пункті закладаються два СП, згідно з вимогами Основних положень.
Основні вимоги до побудови ГМ-3 наведено у табл. 2.
Таблиця 2
Параметри |
Методи побудови |
|
мережі |
GPS |
Лінійно-кутові методи |
Найбільша довжина ходу, км |
- |
30 |
Довжина сторони, км |
|
|
- найбільша |
10 |
8 |
- найменша |
2 |
2 |
Кількість сторін в ході не більше |
6 |
6 |
Середня квадратична похибка визначення положення пунктів, м |
0.05 |
0.05 |
Середня квадратична похибка вимірювання кутів не більше, сек |
- |
+1.5” |
Найбільша нев’язка трикутника, сек |
- |
6.0” |
Кутова нев’язка ходу, сек |
- |
3”n |
Відносна похибка вимірювання сторони не менше, ms/s |
1:200000 |
1:200000 |
Середня квадратична похибка вимірювання сторони не більше, м |
0.05 |
0.05 |
Нормальні висоти пунктів ГМ-3 визначаються геометричним або GPS/нівелюванням. GPS/нівелювання виконується відносними методами супутникової геодезії з врахуванням висот квазігеоїда, отриманих з гравіметричних даних, які забезпечують середню квадратичну похибку взаємного положення пунктів за висотою не більше 0,05 м.
У гірській і важкодоступній місцевості нормальні висоти можуть визначатись тригонометричним нівелюванням або GPS/нівелюванням. У цьому випадку середня квадратична похибка визначення взаємного положення суміжних пунктів за висотою не повинна перевищувати 0,10 м.
7 Нівелірна мережа
7.1 Нівелірні мережі і та іі класів
Нівелірні мережі І та ІІ класів є головною висотною основою держави, яка встановлює єдину систему висот на всій території України, а також служить для вивчення вертикальних рухів земної кори.
Нівелювання І класу виконується з найвищою точністю, яка досягається завдяки використанню найсучасніших приладів та методик спостережень з якомога повнішим виключенням систематичних помилок.
Нівелювання І класу здійснюється повторно за тими ж лініями не рідше ніж через 25 років, а в сейсмоактивних районах – через кожні 15 років.
Нівелірна мережа ІІ класу формується в середині полігонів І класу окремими лініями або системами з вузловими пунктами, в результаті чого утворюються полігони з периметром 400 кілометрів.
Нівелювання ІІ класу виконується з точністю, яка забезпечує отримання нев’язок у ходах та полігонах, які за абсолютною величиною не більші ніж 5 мм L, де L – периметр полігона або довжина ходу в кілометрах.
Лінії нівелювання І та ІІ класів прокладаються переважно вздовж залізниць та автомобільних шляхів, а в разі необхідності – вздовж великих річок та інших трас з найбільш сприятливими ґрунтовими умовами і найменш складним рельєфом.
У лінії нівелювання І та ІІ класів, які примикають до морів або прокладаються вздовж великих річок, водосховищ, озер, обов’язково включають основні і робочі репери, нулі рівневих рейок вікових і постійних морських, річкових та озерних рівневих постів.
Виміряні різниці висот пунктів нівелювання І та ІІ класів слід виправляти поправками за непаралельність рівневих поверхонь.
На всіх лініях нівелювання І та ІІ класів не рідше ніж через 60 км, а також у вузлових точках, поблизу морських, основних річкових та озерних рівневих постів закладаються фундаментальні репери.
У сейсмоактивних районах фундаментальні репери закладаються не рідше ніж через 40 км.